ПЕНТАСА

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПЕНТАСА

( PENTASA ® )

Склад:

діюча речовина:месалазин;

1 супозиторій міститьмесалазину 1000 мг;

допоміжні речовини: повідон, макрогол 6000, магнію стеарат, тальк.

Лікарська формаСупозиторії ректальні.

Основні фізико-хімічні властивості:супозиторії овальної форми від білого до жовтувато-коричневого кольору з вкрапленнями.

Фармакотерапевтична група

Протизапальні засоби, які застосовують при захворюваннях кишечнику. Код АТС  А07Е С02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Месалазин є активним компонентом сульфасалазину, який застосовують для лікування виразкового коліту і хвороби Крона.

Клінічні дослідження свідчать, що терапевтичні властивості месалазину при пероральному та ректальному застосуванні обумовлені більшою мірою його місцевою дією на запалені ділянки кишечнику, аніж системним ефектом.

У пацієнтів із запальними захворюваннями кишечнику спостерігаються підвищена міграція лейкоцитів, аномальне продукування цитокінів, збільшується продукування метаболітів арахідонової кислоти (особливо лейкотрієнів В4), утворення вільних радикалів у запалених тканинах кишечнику.

Фармакологічний ефект месалазину у дослідженняхin vitro таin vivo полягає у пригніченні хемотаксису лейкоцитів, зменшенні кількості продукування цитокінів і лейкотрієнів і нейтралізації вільних радикалів. Механізм дії месалазину не визначений.

Фармакокінетика

Терапевтична дія месалазину в основному визначається його місцевим контактом з ділянкою запалення слизової оболонки кишечнику.

Застосування супозиторіїв забезпечує високу концентрацію месалазину у прямий кишці та низьку системну абсорбцію.

Біотрансформація: месалазин перетворюється на N-ацетил-месалазин (ацетил-месалазин) як пресистемно у слизовій оболонці кишечнику, так і системно в печінці. Незначне ацетилювання здійснюється з участю бактерій товстого кишечнику. Ацетилювання месалазину, імовірно, не пов’язане з фенотипом ацетилування пацієнта. Вважається, що ацетил-месалазин є клінічно неактивним, проте цей факт вимагає підтвердження.

Абсорбція: при ректальному застосуванні препарат всмоктується повільно, однак інтенсивність залежить від дози, складу препарату та ступеня розповсюдження. Всмоктування, що визначалося за відновленим складом сечі у здорових добровольців, які у стабільному стані одержували 2 г (1 г ×2) препарату на добу, становить приблизно 10 %.

Розподіл: зв’язування месалазину з білками плазми становить приблизно 50 %, а ацетил-месалазину - приблизно 80 %.

Виведення:месалазин та ацетил-месалазин виводяться із сечею і калом. У сечі виявляється головним чином ацетил-месалазин.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок внаслідок зменшення швидкості виведення препарату може підвищуватися ризик ураження нирок.

Клінічні характеристики

Показання.

Виразковий проктит.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до саліцилатів, до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин. Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок. Виразка шлунка або дванадцятипалої кишки. Геморагічний діатез.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.

Одночасне лікування препаратом Пентаса та азатіоприном, 6-меркаптопурином або тіогуаніном у дослідженнях призводило до підвищення частоти мієлосупресивних ефектів; імовірно, існує взаємодія між зазначеними засобами. Механізм цієї взаємодії остаточно не з’ясований. Рекомендується регулярно контролювати рівень лейкоцитів та відповідним чином коригувати дози тіопуринів.

За непідтвердженими даними, месалазин може послаблювати антикоагулянтний вплив варфарину.

Можливе посилення гіпоглікемічної дії похідних сульфонілсечовини, токсичної дії метотрексату. Активність фуросеміду, спіронолактону, сульфаніламідів, рифампіцину, урикозуричних препаратів (пробенециду та сульфінпіразону) може слабшати. Месалазин можливо здатний потенціювати небажану дію глюкокортикоїдів на слизову оболонку шлунку, може зменшувати всмоктування дигоксину.

Особливості застосування.

Більшість пацієнтів з непереносимістю або підвищеною чутливістю до сульфасалазину можуть приймати препарат Пентаса без ризику виникнення подібних реакцій.

Тим не менше, пацієнтам з алергічною реакцією на сульфасалазин рекомендується обережність (через ризик алергії на саліцилати). У разі виникнення гострих симптомів непереносимості, зокрема, спазмів у животі, гострого болю у животі, гарячки, інтенсивного головного болю та висипу лікування препаратом необхідно негайно припинити.

Пацієнтам з порушенням функції печінки рекомендується з обережністю приймати препарат. Перед початком лікування та під час лікування препаратом слід контролювати параметри функції печінки, такі як АЛТ чи АСТ, на розсуд лікуючого лікаря.

Препарат не рекомендований для застосування пацієнтам з порушенням функції нирок. Функцію нирок слід регулярно контролювати (наприклад, такі параметри як рівень сечовини та креатиніну сироватки крові, осад у сечі та метгемоглобін), особливо на початку лікування. Перед початком лікування та під час лікування препаратом слід проводити аналіз сечі (за допомогою тест-смужок) на розсуд лікуючого лікаря. У пацієнтів з відхиленням параметрів функції нирок від норми слід підозрювати нефротоксичність, спричинену месалазином. Одночасне застосування інших засобів з відомою нефротоксичною дією має зумовити підвищення частоти контролю функції нирок.

Пацієнти із захворюваннями легенів, зокрема астмою, потребують дуже ретельного контролю стану під час лікування.

Дуже рідко надходили повідомлення про серцеві реакції гіперчутливості (міо- та перикардит), спричинені месалазином. Дуже рідко спостерігалися тяжкі стійкі патологічні зміни клітинного складу крові. Перед початком лікування та під час лікування препаратом рекомендується виконувати аналіз крові із визначенням лейкоцитарної формули на розсуд лікуючого лікаря. Одночасне лікування азатіоприном, 6-меркаптопурином або тіогуаніном може підвищити ризик виникнення стійких патологічних змін клітинного складу крові. У разі підозри або виявлення даних на підтвердження цих небажаних реакцій лікування слід припинити.

Аналізи крові та сечі рекомендується робити через 14 днів після початку лікування, і в подальшому 2-3 рази з інтервалом 4 тижні. Якщо результати досліджень в межах норми, подальші аналізи слід проводити кожні 3 місяці. У разі появи додаткових симптомів ці аналізи слід виконати негайно.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Відомо, що месалазин проникає крізь плацентарний бар’єр, і його концентрація у плазмі пуповини нижча, ніж концентрація у материнській плазмі. Метаболіт ацетил-месалазин виявляється в однаковій концентрації у плазмі пуповини та материнській плазмі.

З ряду досліджень-спостережень відомо, що тератогенний вплив препарату відсутній; свідчення значного ризику для людини, пов’язаного із застосуванням препарату, також не виявлені. Дослідження на тваринах із пероральним введенням месалазину також не виявили прямого або опосередкованого шкідливого впливу препарату на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи або постнатальний розвиток. У новонароджених, матері яких одержували лікування препаратом Пентаса, спостерігалися порушення з боку крові (панцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія та анемія).

Лише в одному випадку після тривалого застосування упродовж вагітності месалазину у високій дозі (2-4 г перорально) повідомлялося про ниркову недостатність у новонародженого.

У період вагітності месалазин можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Період годування груддю.

Месалазин проникає у грудне молоко. Концентрація месалазину в грудному молоці нижча ніж у плазмі крові матері, тоді як ацетил-месалазин виявляється у молоці в такій самій або більшій концентрації. Існує обмежений досвід перорального застосування месалазину жінкам, які годують груддю.

Контрольованих досліджень щодо застосування месалазину у період годування груддю не проводили. Не можна виключити реакцій гіперчутливості, таких як діарея, у немовлят. Якщо у грудної дитини виникне діарея, годування груддю слід припинити.

У період годування груддю месалазин застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Месалазин не впливає або виявляє незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. У випадках, якщо під час лікування препаратом спостерігається запаморочення, слід утриматися від керування автотранспортом.

Спосіб застосування та дози.

Дорослим -по 1 г 1-2 рази на добу.

Пацієнтам літнього вікудози не знижувати.

Безпосередньо перед введенням супозиторію рекомендується випорожнити кишечник. Для забезпечення гігієнічності маніпуляції слід використовувати гумовий напальник.

Супозиторій вводити якомога глибше у пряму кишку. Супозиторій слід утримувати в прямій кишці якомога довше, щоб досягти максимального терапевтичного ефекту.

Якщо ураження має значне розповсюдження або у випадках, коли реакція на пероральне лікування сповільнена, супозиторії можна застосовувати одночасно з таблетками.

Тривалість застосування визначає лікар.

Діти.Є обмежені клінічні дані щодо ефективності застосування препарату дітям.

Передозування.

Існує лише обмежений клінічний досвід передозування препарату Пентаса, який не вказує на наявність ниркової або печінкової токсичності. Специфічного антидоту немає, лікування має бути симптоматичним та підтримуючим. Надходили свідчення про вживання пацієнтами добових доз препарату до 8 г протягом місяця без виникнення будь-яких побічних ефектів.

Враховуючи лікарську форму месалазину, ризик передозування невеликий.

Загалом, симптоми мають відповідати симптомам отруєння солями саліцилової кислоти: кислотно-лужна інтоксикація, гіпервентиляція легенів, зневоднення, спричинене потінням і блюванням, гіпоглікемія.

Лікування передозування: при ацидозі або алкалозі - відновлення кислотно-лужного та електролітного балансу; при зневодненні - регідратація; при гіпоглікемії - застосування глюкози. Додатково проводити внутрішньовенне переливання розчинів електролітів для збільшення діурезу. Ретельний контроль функції нирок.

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями, які спостерігалися під час клінічних досліджень, були діарея, нудота, біль у животі, головний біль, блювання та висипання.

Іноді спостерігаються реакції гіперчутливості та медикаментозна гарячка.

Після ректального введення можливі місцеві реакції, такі як свербіж, ректальний дискомфорт та позиви до дефекації.

Можливий розвиток втоми, парестезії, метгемоглобінемії.

Частоту побічних ефектів, про які повідомлялося під час проведення клінічних досліджень та протягом постмаркетингового спостереження, визначено таким чином:

поширені (від ≥ 1 % до < 10 %), рідкісні (від ≥ 0,01 % до < 0,1 %), дуже рідкісні

(від < 0,01 %), частота невідома.

З боку системи крові і лімфатичної системи: дуже рідкісні - еозинофілія (як складова алергічної реакції), анемія, апластична анемія, лейкопенія (включаючи гранулоцитопенію та нейтропенію), тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія.

З боку імунної системи:дуже рідкісні - панколіт, медикаментозна гарячка, окремі випадки - реакції гіперчутливості.

З боку нервової системи:поширені - головний біль, рідкісні - вестибулярні реакції, запаморочення, дуже рідкісні - периферична нейропатія, доброякісна внутрішньочерепна артеріальна гіпертензія (у підлітків у пубертатному періоді).

З боку серця:рідкісні - міокардит* і перикардит*.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:дуже рідкісні - алергічні та фібротичні зміни з боку легень (включаючи задишку, кашель, бронхоспазм, алергічний альвеоліт, легеневу еозинофілію, інтерстиціальне захворювання легень, легеневу інфільтрацію, пневмоніт).

З боку кишково-шлункового тракту:поширені - діарея, біль у животі, нудота, блювання, рідкісні - підвищений рівень амілази, гострий панкреатит*, метеоризм, дуже рідкісні - загострення симптомів коліту.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів:дуже рідкісні - порушення функції печінки (включаючи підвищення рівня печінкових ферментів, показників холестазу, білірубіну); гепатотоксичність (у т.ч. гепатит*, холестатичний гепатит, цироз, печінкова недостатність).

З боку шкіри і підшкірної клітковини:поширені - висип (включаючи кропив'янку, еритематозний висип), рідкісні - реакції фотосенсибілізації, дуже рідкісні - оборотна алопеція, набряк Квінке.

З боку опорно-рухової системи і сполучної тканини:дуже рідкісні - міалгія, артралгія, реакції, подібні до червоного вовчака.

З боку нирок і сечовидільної системи:дуже рідкісні - порушення функції нирок (включаючи інтерстиціальний нефрит* (гострий та хронічний), нефротичний синдром, ниркову недостатність), знебарвлення сечі, ниркова недостатність, яка може зникати при відміні препарату.

З боку статевих органів:дуже рідкісні - олігоспермія (оборотна).

Загальні розлади:окремі випадки - медикаментозної гарячки.

*Механізм розвитку месалазиніндукованого міо- і перикардиту, панкреатиту, нефриту і гепатиту невідомий, але можливе його алергічне походження.

Слід зазначити, що деякі з цих розладів можна пояснити самим запаленням кишечнику.

Термін придатності.3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці. Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.По 7 супозиторіїв у блістері, по 4 блістери в комплекті з гігієнічними напальниками в картонній упаковці.

По 7 супозиторіїв у блістері, по 4 блістери в картонній упаковці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

Феррінг ГмбХ, Німеччина/Ferring GmbH, Germany.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Вітланд 11, 24109 Кіль, Німеччина/Wittland 11, 24109 Kiel, Germany.


ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

ПЕНТАСА

( PENTASA® )

Состав:

действующее вещество:месалазин;

1 суппозиторий содержитмесалазина 1000 мг;

вспомогательные вещества: повидон, макрогол 6000, магния стеарат, тальк.

Лекарственная форма.Суппозитории ректальные.

Основные физико-химические свойства:суппозитории овальной формы от белого до желтовато-коричневого цвета с вкраплениями.

Фармакотерапевтическая группа.Противовоспалительные средства, применяемые при заболеваниях кишечника. Код АТС  А07Е С02.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Месалазин является активным компонентом сульфасалазина, который применяется для лечения язвенного колита и болезни Крона.

Клинические исследования свидетельствуют, что терапевтические свойства месалазина при пероральном и ректальном применении обусловлены в большей мере его местным действием на воспаленные участки кишечника, нежели системным эффектом.

У пациентов с воспалительными заболеваниями кишечника наблюдаются повышенная миграция лейкоцитов, аномальное продуцирование цитокинов, увеличивается продуцирование метаболитов арахидоновой кислоты (особенно лейкотриенов В4), образование свободных радикалов в воспаленных тканях кишечника.

Фармакологический эффект месалазина в исследованияхin vitro иin vivo состоит в угнетении хемотаксиса лейкоцитов, уменьшении количества продуцирования цитокинов и лейкотриенов и нейтрализации свободных радикалов. Механизм действия месалазина не определен.

Фармакокинетика.

Терапевтическое действие месалазина в основном определяется его местным контактом с участком воспаления слизистой оболочки кишечника.

Применение суппозиториев обеспечивает высокую концентрацию месалазина в прямой кишке и низкую системную абсорбцию.

Биотрансформация: месалазин превращается в N-ацетил-месалазин (ацетил-месалазин) как пресистемно в слизистой оболочке кишечника, так и системно в печени. Незначительное ацетилирование осуществляется при участии бактерий толстого кишечника. Ацетилирование месалазина, очевидно, не связано с фенотипом ацетилирования пациента. Считается, что ацетил-месалазин клинически неактивен, но этот факт требует подтверждения.

Абсорбция: при ректальном применении препарат всасывается медленно, однако интенсивность зависит от дозы, состава препарата и степени распространения. Всасывание, которое определялось по восстановленному составу мочи у здоровых добровольцев, которые в стабильном состоянии получали 2 г (1 г х 2) препарата в сутки, составляет приблизительно 10 %.

Распределение: связывание месалазина с белками плазмы составляет примерно 50 %, а ацетил-месалазина - около 80 %.

Выведение:месалазин и ацетил-месалазин выводятся с мочой и калом. В моче обнаруживается главным образом ацетил-месалазин.

У пациентов с нарушением функции печени и почек вследствие снижения скорости выведения препарата может увеличиваться риск поражения почек.

Клинические характеристики.

Показания.

Язвенный проктит.

Противопоказания.

Повышенная чувствительность к салицилатам, действующему веществу или какому-либо из вспомогательных веществ. Тяжелые нарушения функции печени и/или почек. Язвенная болезнь желудка или двенадцатиперстной кишки. Геморрагический диатез.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Одновременное лечение препаратом Пентаса и азатиоприном, 6-меркаптопурином или тиогуанином в исследованиях приводило к повышению частоты миелосупрессивных эффектов; вероятно, существует взаимодействие между указанными средствами. Механизм этого взаимодействия окончательно не выяснен. Рекомендуется регулярно контролировать уровень лейкоцитов и соответствующим образом корректировать дозы тиопуринов.

По неподтвержденным данным, месалазин может ослаблять антикоагулянтное влияние варфарина.

Возможно усиление гипогликемического действия производных сульфонилмочевины, токсического действия метотрексата. Активность фуросемида, спиронолактона, сульфаниламидов, рифампицина, урикозурических препаратов (пробенецида и сульфинпиразона) может ослабевать. Месалазин возможно способен потенциировать нежелательное действие глюкокортикоидов на слизистую оболочку желудка, может уменьшать всасывание дигоксина.

Особенности применения.

Большинство пациентов с непереносимостью или повышенной чувствительностью к сульфасалазину могут принимать препарат Пентаса без риска возникновения подобных реакций.

Тем не менее, пациентам с аллергической реакцией на сульфасалазин рекомендуется осторожность (из-за риска аллергии на салицилаты). В случае возникновения острых симптомов непереносимости, в частности, спазмы в животе, острой боли в животе, лихорадки, интенсивной головной боли и сыпи лечение препаратом необходимо немедленно прекратить.

Пациентам с нарушением функции печени рекомендуется с осторожностью принимать препарат. Перед началом лечения и во время лечения препаратом следует контролировать параметры функции печени, такие как АЛТ или АСТ, по усмотрению лечащего врача.

Препарат не рекомендован для применения пациентам с нарушением функции почек. Функцию почек следует регулярно контролировать (например, такие параметры как уровень мочевины и креатинина сыворотки крови, осадок в моче и метгемоглобин), особенно в начале лечения. Перед началом лечения и во время лечения препаратом следует проводить анализ мочи (с помощью тест-полосок) по усмотрению лечащего врача. У пациентов с отклонением параметров функции почек от нормы следует подозревать нефротоксичность, вызванную месалазином. Одновременное применение других средств с известным нефротоксическим действием должно обусловить повышение частоты контроля функции почек.

Пациенты с заболеваниями легких, в частности астмой, требуют очень тщательного контроля состояния во время лечения.

Очень редко поступали сообщения о сердечных реакциях гиперчувствительности (мио- и перикардит), вызванные месалазином. Очень редко наблюдались тяжелые устойчивые патологические изменения клеточного состава крови. Перед началом лечения и во время лечения препаратом рекомендуется выполнять анализ крови с определением лейкоцитарной формулы на усмотрение лечащего врача. Одновременное лечение азатиоприном, 6-меркаптопурином или тиогуанином может повысить риск возникновения устойчивых патологических изменений клеточного состава крови. В случае подозрения или обнаружения данных в подтверждение этих нежелательных реакций лечение следует прекратить.

Анализы крови и мочи рекомендуется делать через 14 дней после начала лечения, и в дальнейшем 2-3 раза с интервалом 4 недели. Если результаты исследований в пределах нормы, следующие анализы следует проводить каждые 3 месяца. В случае появления дополнительных симптомов эти анализы следует выполнить немедленно.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Беременность.

Известно, что месалазин проникает через плацентарный барьер, и его концентрация в плазме пуповины ниже, чем концентрация в материнской плазме. Метаболит ацетил-месалазин выявляетя в одинаковой концентрации в плазме пуповины и материнской плазме.

По ряду исследований-наблюдений известно, что тератогенное влияние препарата отсутствует; свидетельства значительного риска для человека, связанного с применением препарата, также не обнаружены. Исследования на животных с пероральным введением месалазина также не выявили прямого или косвенного вредного воздействия препарата на беременность, развитие эмбриона/плода, роды или постнатальное развитие. У новорожденных, матери которых получали лечение препаратом Пентаса, наблюдались нарушения со стороны крови (панцитопения, лейкопения, тромбоцитопения и анемия).

Только в одном случае после длительного применения месалазина в высокой дозе (2-4 г перорально) в течение беременности сообщалось о почечной недостаточности у новорожденного.

В период беременности месалазин можно применять только тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.

Период кормления грудью.

Месалазин проникает в грудное молоко. Концентрация месалазина в грудном молоке ниже, чем в плазме крови матери, тогда как ацетил-месалазин обнаруживается в молоке в такой же или большей концентрации. Имеется ограниченный опыт перорального применения месалазина женщинам, которые кормят грудью.

Контролируемых исследований по применению месалазина в период кормления грудью не проводили. Нельзя исключить реакций гиперчувствительности, таких как диарея, у новорожденных. Если у грудного ребенка возникнет диарея, кормление грудью следует прекратить.

В период кормления грудью месалазин применять только тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для ребенка.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Месалазин не влияет или оказывает незначительное влияние на способность управлять автотранспортом или работать с другими механизмами. В случаях, если во время лечения препаратом наблюдается головокружение, следует воздержаться от управления автотранспортом.

Способ применения и дозы.

Взрослым -по 1 г 1-2 раза в сутки.

Пациентам пожилого возрастадозы не снижать.

Непосредственно перед введением суппозитория рекомендуется опорожнить кишечник.

Для обеспечения гигиеничности манипуляции следует использовать резиновый напальчник.

Суппозиторий вводить как можно глубже в прямую кишку. Суппозиторий следует удерживать в прямой кишке как можно дольше для достижения максимального терапевтического эффекта.

Если поражение имеет значительное распространение или в случаях, когда реакция на пероральное лечение замедленная, суппозитории можно применять одновременно с таблетками.

Длительность применения определяет врач.

Дети.Имеются ограниченные клинические данные относительно эффективности применения препарата детям.

Передозировка.

Существует лишь ограниченный клинический опыт передозировки препарата Пентаса, который не указывает на наличие почечной или печеночной токсичности. Специфического антидота нет, лечение должно быть симптоматическим и поддерживающим. Поступали сведения об употреблении пациентами суточных доз препарата до 8 г в течение месяца без возникновения каких-либо побочных эффектов.

Учитывая лекарственную форму месалазина, риск передозировки невелик.

В общем, симптомы должны соответствовать симптомам отравления солями салициловой кислоты: кислотно-щелочная интоксикация, гипервентиляция легких, обезвоживание, вызванное потением и рвотой, гипогликемия.

Лечение передозировки: при ацидозе или алкалозе - восстановление кислотно-щелочного и электролитного баланса; при обезвоживании - регидратация; при гипогликемии - применение глюкозы. Дополнительно проводить внутривенное введение электролитов для увеличения диуреза. Тщательный контроль функции почек.

Побочные реакции.

Наиболее частыми побочными реакциями, которые наблюдались во время клинических исследований, были диарея, тошнота, боль в животе, головная боль, рвота и сыпь.

Иногда наблюдаются реакции гиперчувствительности и лекарственная лихорадка.

После ректального введения возможны местные реакции, такие как зуд, ректальный дискомфорт и позывы к дефекации.

Возможно развитие усталости, парестезии, метгемоглобинемии.

Частота побочных эффектов, о которых сообщалось во время проведения клинических исследований и в течение постмаркетингового наблюдения, определена следующим образом:

часто (от ≥ 1 % до < 10 %), редкие (от ≥ 0,01 % до < 0,1 %), очень редкие (от < 0,01 %), частота неизвестна.

Со стороны системы крови и лимфатической системы: очень редко - эозинофилия (как составляющая аллергической реакции), анемия, апластическая анемия, лейкопения (включая гранулоцитопению и нейтропению), тромбоцитопения, агранулоцитоз, панцитопения.

Со стороны иммунной системы: очень редко - панколит, медикаментозная лихорадка, отдельные случаи - реакции гиперчувствительности.

Со стороны нервной системы: часто - головная боль, редко - вестибулярные реакции, головокружение, очень редко - периферическая нейропатия, доброкачественная внутричерепная артериальная гипертензия (у подростков в пубертатном периоде).

Со стороны сердца: редко - миокардит* и перикардит*.

Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: очень редко - аллергические и фибротические изменения со стороны легких (включая одышку, кашель, бронхоспазм, аллергический альвеолит, легочную эозинофилию, интерстициальное заболевание легких, легочную инфильтрацию, пневмонит).

Со стороны желудочно-кишечного тракта: часто - диарея, боль в животе, тошнота, рвота, редко - повышенный уровень амилазы, острый панкреатит*, метеоризм, очень редко - обострение симптомов колита.

Со стороны печени и желчевыводящих путей: очень редко - нарушение функции печени (включая повышение уровня печеночных ферментов, показателей холестаза, билирубина); гепатотоксичность (в т.ч. гепатит*, холестатический гепатит, цирроз, печеночная недостаточность).

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: часто - сыпь (включая крапивницу, эритематозную сыпь), редко - реакции фотосенсибилизации, очень редко - оборотная алопеция, отек Квинке.

Со стороны опорно-двигательной системы и соединительной ткани:очень редко - миалгия, артралгия, реакции, подобные красной волчанке.

Со стороны почек и мочевыделительной системы: очень редко - нарушение функции почек (включая интерстициальный нефрит* (острый и хронический), нефротический синдром, почечную недостаточность), обесцвечивание мочи, почечная недостаточность, которая может исчезать при отмене препарата.

Со стороны половых органов: очень редко - олигоспермия (оборотная).

Общие нарушения: отдельные случаи - медикаментозной лихорадки.

*Механизм развития месалазининдуцированного мио- и перикардита, панкреатита, нефрита и гепатита неизвестен, однако возможно его аллергическое происхождение.

Следует отметить, что некоторые из этих расстройств можно объяснить самым воспалением кишечника.

Срок годности.3 года.

Условия хранения.

Хранить в недоступном для детей месте. Хранить в защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.

Упаковка.По 7 суппозиториев в блистере, по 4 блистера в комплекте с гигиеническими напальчниками в картонной упаковке.

По 7 суппозиториев в блистере; по 4 блистера в картонной упаковке.

Категория отпуска.По рецепту.

Производитель.

Ферринг ГмбХ, Германия/Ferring GmbH, Germany.

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Витланд 11, 24109 Киль, Германия/Wittland 11, 24109 Kiel, Germany.