ЛІНКОМІЦИН -ДАРНИЦЯ

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЛІНКОМІЦИН-ДАРНИЦЯ

(LINCOMYCIN-DARNITSA)

Склад:

діюча речовина: lincomycin;

1 мл розчину містить лінкоміцину гідрохлориду у перерахуванні на безводний лінкоміцин 300 мг;

допоміжні речовини: динатрію едетат, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська формаРозчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка жовтувата рідина з легким специфічним запахом.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Лінкозаміди. Код АТС  J01F F02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Лінкоміцин – антибіотик групи лінкозамідів, продукт життєдіяльностіStreptomyces lincolniensis.Пригнічує білковий синтез бактерій внаслідок оборотного зв’язування з 50S-субодиницею рибосом, порушує утворення пептидних зв’язків.

Залежно від чутливості мікроорганізмів і концентрації антибіотика, лінкоміцин може проявляти як бактеріостатичну, так і бактерицидну дію. Спектр активностіin vitro включає ряд збудників:

чутливі мікроорганізми(мінімальна пригнічувальна концентрація (МПК) ≤ 2 мкг/мл):

анаеробні грампозитивні бактерії, які не утворюють спори, у т.ч.Propionibacterium spp ., Eubacterim spp .,а такожActinomyces spp .;

анаеробні і мікроаерофільні грампозитивні коки, у т.ч.Peptococcus spp ., Peptostreptococcus spp .та мікроаерофільні стрептококи;

аеробні грампозитивні мікроорганізми, у т. ч.стафілококи, стрептококи (за винятком  S . faecalis )та пневмококи

Мікроорганізми з помірною чутливістю(МПК становить 2-4 мкг/мл):

анаеробні грамнегативні бактерії, що не утворюють спори, у т.ч.Bacteroides spp., Fusobacterium spp.;

анаеробні грампозитивні бактерії, що утворюють спори, у т.ч.Clostridium spp

Резистентні мікроорганізми або мікроорганізми з низькою чутливістю(МПК ≥ 8 мкг/мл), у т.ч.Streptococcus faecalis, Neisseria,більшість штамів Haemophilus influenzae, Pseudomonas та інші грамнегативні мікроорганізми.

Хоча бактерії родуShigella резистентніin vitro до лінкоміцину (МПК приблизно становить 200-400 мкг/мл), лінкоміцин ефективний при цьому захворюванні у зв’язку з тим, що в кишечнику досягається дуже високий рівень лінкоміцину (приблизно 3000-7000 мкг/г випорожнень).

Між кліндаміцином та лінкоміцином продемонстровано перехресну резистенстність. Найчастіше резистентність виникає внаслідок метилування специфічних нуклеозидів у РНК 23S субодиниці рибосоми 5OS, яка може визначати перехресну резистентність до макролітів та стрептограмінів В (фенотип MLSB). Резистентні до макролітів ізоляти цих мікроорганізмів слід перевіряти на індуцибельну резистентність до лінкоміцину/кліндаміцину за допомогою D-тесту або іншого прийнятного методу. На даний час критеріїв інтерпретації результатів тесту на чутливість до антибіотиків для лінкоміцину не існує.

Фармакокінетика

Всмоктування.Внутрішньом’язове введення одноразової дози 600 мг дає змогу отримати середній максимальний рівень у сироватці крові, що становить 11,6 мкг/мл, через 1годину, та підтримує терапевтичні рівні протягом 17-20 годин для більшості чутливих грампозитивних мікроорганізмів. Виведення із сечею після застосування цієї дози становить від 1,8 % до 24,8 % (у середньому 17,3 %).

При внутрішньовенній інфузії лінкоміцину по 600 мг тривалістю 2 години вдається досягнути середньої максимальної концентрації у сироватці крові, що становить 15,9мкг/мл, та підтримує терапевтичні рівні впродовж 14 годин для більшості чутливих грампозитивних мікроорганізмів. Виведення із сечею становить від 4,9 % до 30,3 % (в середньому 13,8 %).

Розподіл.На підставі прямих і непрямих ознак встановлено, що зв’язування з білками крові знижується при підвищенні концентрації у сироватці (насичуване зв’язування з білками плазми).

У крові плода, в перитонеальній і плевральній рідинах можуть досягатися концентрації, що становлять 25-50 % від рівня у крові, у материнському молоці цей показник становить 50-100 %, у кістковій тканині – близько 40 % і в навколишніх м’яких тканинах – 75 %.

Разом з тим, лінкоміцин повільно проникає у спинномозкову рідину (1-18 % від рівня в крові); при захворюванні менінгітом рівень у лікворі досягає 40 % від рівня у крові.

Виведення .Значна частина препарату метаболізується, метаболізм відбувається переважно у печінці. У нормі сироватковий період напіввиведення становить 5,4 ± 1 годину. Однак цей період може подовжуватися при порушеннях функції печінки і/або нирок. У зв’язку з цим слід взяти до уваги необхідність зменшення частоти введення лінкоміцину хворим із порушенням функції печінки або нирок.

Після внутрішньом’язового введення 600 мг екскреція бактеріологічно активного препарату в сечу становить 1,8-24,8 % (у середньому – 17,3 %), а у випорожнення – 4-14 %. Після внутрішньовенного введення 600 мг протягом 2 годин екскреція бактеріологічно активного препарату в сечу становить 4,9-30,3 % (у середньому – 13,8 %). Решта препарату виділяється у формі бактеріологічно неактивних метаболітів. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не впливають на екскрецію лінкоміцину із крові.

Клінічні характеристики

Показання.

Лікування тяжких інфекцій, спричинених чутливими до лінкоміцину штамами стрептококів, пневмококів та стафілококів. Застосування цього препарату слід обмежити пацієнтами з алергією на пеніцилін або іншими пацієнтами, для лікування яких, на думку лікаря, застосування пеніциліну є недоцільним.

Протипоказання.

Лінкоміцин протипоказаний хворим, у яких раніше відзначалася гіперчутливість до лінкоміцину, кліндаміцину або будь-якого іншого компонента препарату. Менінгіт.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Був виявлений антагонізм між лінкоміцином та еритроміциномin vitro. Ці два препарати не рекомендується призначати разом через можливу клінічну значущість.

Лінкоміцин має властивість блокувати нервово-м’язову передачу, що може посилити дію інших блокаторів нервово-м’язової передачі; лінкоміцин слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують такі препарати.

Особливості застосування.

Через ризик розвитку псевдомембранозного коліту, пов’язаного із застосуванням антибактеріальних засобів, перед прийняттям рішення щодо застосування лінкоміцину лікар має проаналізувати природу інфекції та оцінити можливість застосування менш токсичних альтернативних препаратів (наприклад еритроміцину).

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з гастроінтестинальними захворюваннями, зокрема колітом.

Необхідно провести мікробіологічні дослідження з метою визначення збудників та їхньої чутливості до лінкоміцину.

Необхідні хірургічні процедури слід проводити у поєднанні з антибіотикотерапією.

Було продемонстровано ефективність застосування лінкоміцину для лікування стафілококових інфекцій, резистентних до інших антибіотиків та чутливих до лінкоміцину. Були виявлені штами стафілококів, резистентні до лінкоміцину, тому у поєднанні з терапією Лінкоміцином-Дарниця необхідно проводити бактеріологічні посіви та дослідження чутливості збудників. У випадку застосування макролідів можлива часткова, але не повна, перехресна резистентність. У разі наявності показань препарат можна застосовувати одночасно з іншими антибактеріальними засобами.

Застосування лінкоміцину для лікування незначних бактеріальних інфекцій та вірусних інфекцій не показане.

З метою зниження швидкості виникнення резистентних до лікарського препарату бактерій та збереження ефективності лінкоміцину та інших антибактеріальних препаратів Лінкоміцин-Дарниця слід застосовувати лише для лікування або профілактики інфекцій, які доведено або з дуже високою імовірністю спричинені чутливими бактеріями. У разі наявності інформації про результати бактеріологічних посівів та визначення чутливості, її необхідно враховувати під час вибору або зміни антибактеріальної терапії. При відсутності таких даних на емпіричний вибір терапії можуть вплинути місцеві епідеміологічні дані та місцеві особливості характеристик чутливості.

Лікування антибактеріальними препаратами призводить до порушення нормальної флори товстого кишечнику та може зумовити надмірний ріст клостридій. Дослідження показали, що токсин, продукованийClostridium difficile, є основною причиною виникнення антибіотикоасоційованого коліту. Одразу після встановлення первинного діагнозу псевдомембранозний коліт слід розпочати лікування. У випадках псевдомембранозного коліту легкого ступеня зазвичай достатньо припинити прийом препарату. При ступенях тяжкості від середньої до тяжкої слід проводити лікування із введенням розчинів електролітів, білків та призначення антибактеріальних засобів, ефективних протиClostridium difficile при коліті.

Clostridium difficile-асоційована діарея (КДАД) була пов’язана з прийомом майже усіх антибактеріальних препаратів, включаючи лінкоміцин, і різнилася за ступенем тяжкості від легкої форми діареї до летального коліту. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну флору товстого кишечнику, що призводить до надмірного ростуClostridium difficile

Оскільки лікування лінкоміцином асоційоване з розвитком тяжкого коліту, який може мати летальний наслідок, його слід зарезервувати для лікування тяжких інфекцій, коли менш токсичні протимікробні засоби не діють. Його не слід застосовувати пацієнтам з небактеріальними інфекціями, якими є більшість інфекцій верхніх дихальних шляхів.

Clostridium difficile продукує токсини А і В, що сприяють розвитку КДАД. ШтамиClostridium difficile , що продукують гіпертоксин, є причиною підвищення захворюваності та летальності, оскільки ця інфекція може бути рефрактерною до антибактеріальної терапії і потребувати проведення колектомії. У пацієнтів, у яких виникає діарея після прийому антибіотиків, слід розглянути діагноз КДАД. Також детальний збір анамнезу є необхідним, оскільки випадки КДАД були зареєстровані через 2 місяці після призначення антибактеріальних препаратів.

У випадку підозрюваної або підтвердженої КДАД поточне лікування антибактеріальним засобом, що не спрямований протиClostridium difficile ,потрібно припинити. За клінічними показаннями слід розпочати застосування рідин та електролітів, додаткове введення білків, антибактеріальне лікуванняClostridium difficile та провести хірургічну оцінку.

Під час застосування лінкоміцину повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості, у тому числі анафілаксії та мультиформної еритеми. У випадку розвитку алергічної реакції на лінкоміцин лікування слід припинити.

Незважаючи на те, що лінкоміцин проникає у цереброспінальну рідину (ЦСР), рівень лінкоміцину у ЦСР може бути недостатнім для лікування менінгітів, тому препарат не слід призначати у таких випадках.

Застосування антибіотиків часто супроводжується розвитком діареї, що зазвичай закінчується після припинення антибіотикотерапії. Іноді після початку антибіотикотерапії у пацієнтів можуть спостерігатися водянисті чи кров’янисті випорожнення, що можуть супроводжуватися або не супроводжуватися спазмами у животі та підвищенням температури тіла, та виникати навіть через 2 або більше місяців після прийому останньої дози антибіотика. У такому випадку пацієнтові слід якомога швидше звернутися до лікаря.

Лінкоміцин-Дарниця слід з обережністю застосовувати пацієнтам з анамнезом, обтяженим бронхіальною астмою або вираженими алергіями, хворим на атопію.

Певні інфекції можуть потребувати здійснення розрізу та дренування або виконання інших показаних процедур на додаток до антибактеріальної терапії.

Застосування лінкоміцину може призводити до надмірного росту нечутливих організмів, зокрема дріжджових грибків. У разі виникнення суперінфекцій слід вживати відповідних заходів, показаних відповідно до клінічної ситуації. Якщо лікування лінкоміцином потребують пацієнти з уже існуючими грибковими інфекціями, необхідно одночасно проводити протигрибкову терапію.

У пацієнтівіз тяжкими порушеннями функцій нирокперіод напіввиведення лінкоміцину із сироватки крові може бути подовжений порівняно з пацієнтами, у яких функція нирок не порушена. У пацієнтів із порушеннями функції печінки період напіввиведення із сироватки крові може бути збільшений вдвічі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки.

Пацієнтаміз тяжкими порушеннями функції нирок та/або порушеннями функції печінки слід з обережністю підбирати дозу препарату та контролювати рівні лінкоміцину у сироватці крові під час терапії високими дозами препарату.

Під час довготривалого лікування препаратом необхідно періодично виконувати функціональні проби печінки та нирок, а також проводити аналізи крові.

Лінкоміцин не слід вводити внутрішньовенно у вигляді болюсу нерозведеного препарату. Внутрішньовенно препарат можна вводити винятково шляхом крапельної інфузії тривалістю щонайменше 1 годину (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Призначення Лінкоміцину-Дарниця у разі відсутності підтвердженої або підозрюваної з високою імовірністю бактеріальної інфекції навряд чи буде корисним для пацієнта та підвищує ризик виникнення бактерій з резистентністю до лікарського засобу.

Щоб запобігти розвитку асептичного некрозу, внутрішньом’язові введення проводити глибоко в м’яз.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Досліджень тератогенного потенціалу лінкоміцину на тваринах та адекватних досліджень з належним рівнем контролю щодо визначення впливу лінкоміцину на вагітних жінок не проводили. Лінкоміцин не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків, коли лікування вкрай необхідне.

Повідомляли про наявність лінкоміцину у грудному молоці людини у концентраціях від 0,5 до 2,4 мкг/мл. У зв’язку з можливим виникненням серйозних небажаних реакцій на лінкоміцин у немовлят, які перебувають на грудному годуванні, слід прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення лікування препаратом залежно від користі препарату для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Особливого впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами відзначено не було, але повідомляли про окремі випадки виникнення запаморочення.

Спосіб застосування та дози.

Перед застосуванням препарату необхідно провести шкірну пробу на чутливість.

Дорослі.

А. Внутрішньом’язові ін’єкції.

Звичайна доза становить:

1. 600 мг внутрішньом’язово кожні 24 години.

2. Більш тяжкі форми інфекцій: по 600 мг внутрішньом’язово кожні 12 годин (або частіше), що визначається тяжкістю інфекції.

Б. Внутрішньовенні ін’єкції.

Звичайна доза становить:

1. Від 600 мг до 1 г кожні 8-12 годин.

2. При більш тяжких інфекціях ці дози можуть бути підвищені.

3. При станах, що становлять загрозу для життя, добова доза для внутрішньовенного введення може становити до 8 г.

Діти (віком від 1 місяця).

А. Внутрішньом’язові ін’єкції.

1) 10 мг/кг/добу у вигляді 1 ін’єкції.

2) Більш тяжкі форми інфекцій – 10 мг/кг кожні 12 годин або частіше.

Б. Внутрішньовенні ін’єкції.

Від 10 до 20 мг/кг/добу, залежно від тяжкості інфекції, може бути введено кількома дозами відповідно до описаних правил розведення і швидкості інфузії.

Дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок.

У пацієнтів із порушенням функції печінки або нирок збільшується період напіввиведення лінкоміцину із сироватки крові, що є підставою для зниження частоти введення лінкоміцину пацієнтам із порушеною функцією печінки чи нирок. Якщо терапія лінкоміцином необхідна для пацієнтів зі значним порушенням функції нирок, відповідна доза повинна становити від 25 % до 30 % від дози, рекомендованої для пацієнтів з нормальною функцією нирок.

Тривалість лікування визначається індивідуально.

Інфекції, спричинені β-гемолітичним стрептококом.

Лікування має тривати не менше 10 днів.

Розведення і швидкість інфузії.

Доза для введення у формі інфузії розраховується таким чином:

1 г лінкоміцину розводиться не менш, ніж у 100 мл відповідного розчину для розведення (0,9 % розчин натрію хлориду), при цьому тривалість інфузії має бути не менше 1 години.

Таблиця 1.

Доза

Об’єм розчину для розведення

Тривалість інфузії

600 мг

100 мл

1 година

1 г

100 мл

1 година

2 г

200 мл

2 години

3 г

300 мл

3 години

4 г

400 мл

4 години

Зазначені дози можна вводити повторно, частота введення визначається у разі необхідності, при цьому добова доза не має перевищувати максимальну рекомендовану дозу лінкоміцину, що становить 8 г.

Примітка. Можуть виникати тяжкі реакції з боку серцево-судинної і дихальної систем, якщо цей препарат вводити у більш високих, ніж рекомендовано, концентраціях і з більшою швидкістю.

Діти.

Лінкоміцин-Дарниця застосовувати дітям віком від 1 місяця у рекомендованих дозах (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Передозування.

У випадку передозування можливе виникнення вторинних гастроінтестинальних розладів, включаючи біль у животі, нудоту, блювання та діарею. Описані тяжкі реакції з боку серцево-легеневої системи після занадто швидкого внутрішньовенного введення нерозведених високих доз. Такі реакції не виникали, якщо препарат був розведений згідно з рекомендаціями.

Лікування передозування можливе за допомогою шлункового лаважу або провокування блювання. Специфічний антидот невідомий.

Гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні для виведення лінкоміцину з крові.

Побічні реакції

З боку центральної нервової системи:головний біль, запаморочення.

З боку шлунково-кишкового тракту: глосит, стоматит, нудота, печія, блювання, дискомфорт і біль у ділянці живота і персистуюча діарея, коліт (в тому числі псевдомембранозний коліт,Clostridium defficile-асоційований коліт), кандидоз, свербіж у ділянці ануса, зниження апетиту.

З боку кровотворної системи: відзначаються випадки нейтропенії, лейкопенії, агранулоцитозу і тромбоцитопенічної пурпури. Є окремі повідомлення про апластичну анемію і панцитопенію, при яких не можна виключити вплив лінкоміцину як причину побічної реакції.

Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, сироваткова хвороба та анафілактичний шок, деякі з них розвивалися у хворих з гіперчутливістю до пеніциліну. Рідко були зареєстровані також випадки мультиформної еритеми та схожі на синдром Стівенса-Джонсона, пов’язаної з введенням лінкоміцину.

При виникненні гострих тяжких реакцій гіперчутливості можуть знадобитися (при наявності клінічних показань) застосування адреналіну та інших заходів невідкладної медичної допомоги, включаючи проведення оксигенотерапії, внутрішньовенне введення рідин, антигістамінних препаратів, кортикостероїдів, пресорних амінів, а також відновлення прохідності дихальних шляхів.

З боку шкіри і слизових оболонок: свербіж, шкірний висип (везикульозний, макульозний, розеольозний, дрібноточковий, уртикарний, плямистий), кропив’янка, вагініт, рідко –ексфоліативний і везикуло-бульозний дерматит.

З боку печінки:жовтяниця і зміна показників печінкових тестів (особливо підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові) також можуть спостерігатися при терапії лінкоміцином.

З боку серцево-судинної системи: повідомляється про епізоди артеріальної гіпотензії після парентерального введення препарату, особливо при надто швидкому введенні. Рідко спостерігалися також епізоди пригнічення серцевої діяльності і функції дихальної системи, тахікардія, запаморочення, астенія, розслаблення скелетної мускулатури аж до кардіопульмонального шоку після надто швидкого внутрішньовенного введення.

З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок (азотемія, олігурія, протеїнурія), вагініт.

З боку органів чуття: шум у вухах, вертиго.

Місцеві реакції: при внутрішньом’язових ін’єкціях можливе місцеве подразнення (гіперемія, свербіж), болючість, набряк, утворення затвердіння і стерильного абсцесу. При внутрішньовенному введенні можливе виникнення тромбофлебіту.

Імовірність цих реакцій може бути зведеною до мінімуму при введенні препарату у формі глибоких внутрішньом’язових ін’єкцій при відмові від використання постійних внутрішньовенних катетерів.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Препарат фармацевтично несумісний з канаміцином, ампіциліном, барбітуратами, теофіліном, кальцію глюконатом, гепарином і магнію сульфатом.

Лінкоміцин несумісний в одному шприці або крапельниці з канаміцином, новобіоцином або фенітоїном.

Упаковка

По 1 мл або по 2 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.


ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

ЛИНКОМИЦИН-ДАРНИЦА

(LINCOMYCIN-Darnitsa)

Состав:

действующее вещество: lincomycin;

1 мл раствора содержит линкомицина гидрохлорида в пересчете на безводный линкомицин 300 мг;

вспомогательные вещества: динатрия эдетат, натрия гидроксид, вода для инъекций.

Лекарственная форма.Раствор для инъекций.

Основные физико-химические свойства: прозрачная, бесцветная или слегка желтоватая жидкость с легким специфическим запахом.

Фармакотерапевтическая группа.Антибактериальные средства для системного применения. Линкозамиды. Код АТС  J01F F02.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Линкомицин – антибиотик группы линкозамидов, продукт жизнедеятельностиStreptomyces lincolniensis.Подавляет белковый синтез бактерий вследствие обратимого связывания с 50S-субъединицей рибосом, нарушает образование пептидных связей.

В зависимости от чувствительности микроорганизмов и концентрации антибиотика линкомицин может проявлять как бактериостатическое, так и бактерицидное действие. Спектр активностиin vitro включает ряд возбудителей:

чувствительные микроорганизмы(минимальная подавляющая концентрация (МПК)          ≤ 2мкг/ мл):

анаэробные грамположительные бактерии, не образуют споры, в т.ч.Propionibacterium spp, Eubacterim spp,а также Actinomyces spp;

анаэробные и микроаэрофильные грамположительные кокки, в т.ч.Peptococcus spp, Peptostreptococcus spp.и микроаэрофильные стрептококки;

аэробные грамположительные микроорганизмы, в т.ч.стафилококки, стрептококки (за исключением S. faecalis) и пневмококки.

Микроорганизмы с умеренной чувствительностью (МПК составляет 2-4 мкг/мл):анаэробные грамотрицательные бактерии, не образующие споры, в т.ч.Bacteroides spp, Fusobacterium spp;

анаэробные грамположительные бактерии, образующие споры, в т.ч.Clostridium sppРезистентные микроорганизмы или микроорганизмы с низкой чувствительностью (МПК => 8 мкг/ мл), в т.ч.Streptococcus faecalis, Neisseria, большинство штаммов Haemophilus influenzae, Pseudomonasи другие грамотрицательные микроорганизмы.

Хотя бактерии родаShigella резистентные in vitro к линкомицину (МПК приблизительно составляет 200-400 мкг/ мл), линкомицин эффективен при этом заболевании в связи с тем, что в кишечнике достигается очень высокий уровень линкомицина (приблизительно 3000-7000 мкг/г испражнений).

Между клиндамицином и линкомицином продемонстрировано перекрестную резистентность. Чаще всего резистентность возникает вследствие метилирования специфических нуклеозидов в РНК 23S субъединицы рибосомы 5OS, которая может определять перекрестную резистентность к макролитам и стрептограминам В (фенотип MLSB). Резистентные к макролитам изоляты этих микроорганизмов следует проверять на индуцибельную резистентность к линкомицину/клиндамицину с помощью D-теста или другого подходящего метода. На данное время критериев интерпретации результатов теста на чувствительность к антибиотикам для линкомицина не существует.

Фармакокинетика.

Всасывание.Внутримышечное введение однократной дозы 600 мг позволяет получить средний максимальный уровень в сыворотке крови, который составляет 11,6 мкг/мл через 1 час, и поддерживает терапевтические уровни в течение 17-20 часов для большинства чувствительных грамположительных микроорганизмов. Выведение с мочой после применения этой дозы составляет от 1,8 % до 24,8 % (в среднем 17,3 %).

При внутривенной инфузии линкомицина по 600 мг продолжительностью 2 часа удается достичь средней максимальной концентрации в сыворотке крови, которая составляет 15,9 мкг/мл, и поддерживает терапевтические уровни в течение 14 часов для большинства чувствительных грамположительных микроорганизмов. Выведение с мочой составляет от 4,9 % до 30,3 % (в среднем 13,8 %).

Распределение.На основании прямых и косвенных признаков установлено, что связывание с белками снижается при повышении концентрации в сыворотке (насыщающее связывание с белками плазмы).

В крови плода, в перитонеальной и плевральной жидкостях могут достигаться концентрации, составляющие 25-50 % от уровня в крови, в материнском молоке этот показатель составляет 50-100 %, в костной ткани – около 40 % и в окружающих мягких тканях – 75 %.

Вместе с тем, линкомицин медленно проникает в спинномозговую жидкость (1-18 % от уровня в крови); при заболевании менингитом уровень в ликворе достигает 40 % от уровня в крови.

Выв ед ение.Значительная часть препарата метаболизируется, метаболизм происходит преимущественно в печени. В норме сывороточный период полувыведения составляет 5,4± 1 час. Однако этот период может удлиняться при нарушении функции печени и/или почек. В связи с этим следует учитывать необходимость уменьшения частоты введения линкомицина больным с нарушением функции печени или почек.

После внутримышечного введения 600 мг экскреция бактериологически активного препарата в мочу составляет 1,8-24,8 % (в среднем – 17,3 %), а в стул – 4-14 %. После внутривенного введения 600 мг в течение 2 часов экскреция бактериологически активного препарата в мочу составляет 4,9-30,3 % (в среднем – 13,8 %). Остатки препарата выделяется в форме бактериологически неактивных метаболитов. Гемодиализ и перитонеальный диализ не влияют на экскрецию линкомицина из крови.

Клинические характеристики.

Показания

Лечение тяжелых инфекций, вызванных чувствительными к линкомицину штаммами стрептококков, пневмококков и стафилококков. Применение этого препарата следует ограничить пациентами с аллергией на пенициллин или другими пациентами, для лечения которых, по мнению врача, применение пенициллина является нецелесообразным.

Противопоказания.

Линкомицин противопоказан больным, у которых ранее отмечалась гиперчувствительность к линкомицину, клиндамицину или любому другому компоненту препарата. Менингит.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Был обнаружен антагонизм между линкомицином и эритромициномin vitro. Эти два препарата не рекомендуется назначать вместе из-за возможной клинической значимости. Линкомицин имеет свойство блокировать нервно-мышечную передачу, что может усилить действие других блокаторов нервно-мышечной передачи; линкомицин следует назначать с осторожностью пациентам, которые получают такие препараты.

Особенности применения.

Из-за риска развития псевдомембранозного колита, связанного с применением антибактериальных средств, перед принятием решения о применении линкомицина врач должен проанализировать природу инфекции и оценить возможность применения менее токсичных альтернативных препаратов (например эритромицина).

Препарат следует с осторожностью применять пациентам с гастроинтестинальными заболеваниями, в частности колитом.

Необходимо провести микробиологические исследования с целью определения возбудителей и их чувствительности к линкомицину.

Необходимые хирургические процедуры следует проводить в сочетании с антибиотикотерапией.

Было продемонстрировано эффективность применения линкомицина для лечения стафилококковых инфекций, резистентных к другим антибиотикам и чувствительных к линкомицину. Были обнаружены штаммы стафилококков, резистентные к линкомицину, поэтому в сочетании с терапией Линкомицином-Дарница необходимо проводить бактериологические посевы и исследования чувствительности возбудителей. В случае применения макролидов возможна частичная, но не полная, перекрестная резистентность. При наличии показаний препарат можно применять одновременно с другими антибактериальными средствами.

Применение линкомицина для лечения незначительных бактериальных инфекций и вирусных инфекций не показано.

С целью снижения скорости возникновения резистентных к лекарственному препарату бактерий и сохранения эффективности линкомицина и других антибактериальных препаратов Линкомицин-Дарница следует применять только для лечения или профилактики инфекций, которые доказано или с очень высокой вероятностью вызванные чувствительными бактериями. В случаях наличия информации о результатах бактериологических посевов и определения чувствительности ее необходимо учитывать при выборе или смене антибактериальной терапии. При отсутствии таких данных на эмпирический выбор терапии могут повлиять местные эпидемиологические данные и местные особенности характеристик чувствительности.

Лечение антибактериальными препаратами приводит к нарушению нормальной флоры толстого кишечника и может вызвать чрезмерный рост клостридий. Исследования показали, что токсин, продуцируемыйClostridium difficile, является основной причиной возникновения антибиотикоассоциированного колита. Сразу после установления первичного диагноза псевдомембранозный колит следует начать лечение. В случаях псевдомембранозного колита легкой степени обычно достаточно прекратить прием препарата. При степенях тяжести от средней до тяжелой следует проводить лечение с введением растворов электролитов, белков и назначение антибактериальных средств, эффективных противClostridium difficile при колите.

Clostridium difficile-ассоциированная диарея (КДАД) была связана с приемом почти всех антибактериальных препаратов, включая линкомицин, и отличалась по степени тяжести от легкой формы диареи до летального колита. Лечение антибактериальными препаратами нарушает нормальную флору толстого кишечника, что приводит к чрезмерному ростуClostridium difficile

Поскольку лечение линкомицином ассоциировано с развитием тяжелого колита, который может иметь летальный исход, его следует зарезервировать для лечения тяжелых инфекций, когда менее токсичные противомикробные средства не действуют. Его не следует применять пациентам с небактериальными инфекциями, которыми являются большинство инфекций верхних дыхательных путей.

Clostridium difficile продуцирует токсины А и В, которые способствуют развитию КДАД. ШтаммыClostridium difficile, продуцирующие гипертоксин, являются причиной повышения заболеваемости и летальности, поскольку эта инфекция может быть рефрактерной к антибактериальной терапии и потребовать проведения колэктомии. У пациентов, у которых возникает диарея после приема антибиотиков, необходимо рассмотреть диагноз КДАД. Также детальный сбор анамнеза является необходимым, поскольку случаи КДАД были зарегистрированы через 2 месяца после назначения антибактериальных препаратов.

В случае подозреваемой или подтвержденной КДАД текущее лечение антибактериальным средством, не направленным противClostridium difficile, следует прекратить. По клиническим показаниям следует начать применение жидкостей и электролитов, дополнительное введение белков, антибактериальное лечениеClostridium difficile и провести хирургическую оценку.

При применении линкомицина сообщалось о развитии серьезных реакций гиперчувствительности, в том числе анафилаксии и мультиформной эритемы. В случае развития аллергической реакции на линкомицин лечение следует прекратить.

Несмотря на то, что линкомицин проникает в спинномозговую жидкость (СМЖ), уровень линкомицина в СМЖ может быть недостаточным для лечения менингитов, поэтому не следует назначать препарат в таких случаях.

Применение антибиотиков часто сопровождается развитием диареи, которая обычно заканчивается после прекращения антибиотикотерапии. Иногда после начала антибиотикотерапии у пациентов могут наблюдаться водянистые или кровянистые испражнения, которые могут сопровождаться или не сопровождаться спазмами в животе и повышением температуры тела, и возникать даже через 2 или более месяцев после приема последней дозы антибиотика. В таком случае пациенту следует как можно скорее обратиться к врачу.

Линкомицин-Дарница следует с осторожностью применять пациентам с анамнезом, отягощенным бронхиальной астмой или выраженными аллергиями, больным атопией.

Определенные инфекции могут требовать произведения разреза и дренирования или выполнения других показанных процедур в дополнение к антибактериальной терапии.

Применение линкомицина может приводить к чрезмерному росту нечувствительных организмов, в том числе дрожжевых грибков. В случае возникновения суперинфекции следует принимать соответствующие меры, показанные в соответствии с клинической ситуацией. Если в лечении линкомицином нуждаются пациенты с уже существующими грибковыми инфекциями, необходимо одновременно проводить противогрибковую терапию.

У пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек период полувыведения линкомицина из сыворотки крови может быть продлен по сравнению с пациентами, у которых функция почек не нарушена. У пациентов с нарушениями функции печени период полувыведения из сыворотки крови может быть увеличен вдвое по сравнению с пациентами с нормальной функцией печени.

Пациентам с тяжелыми нарушениями функции почек и/или нарушениями функции печени следует с осторожностью подбирать дозу и контролировать уровень линкомицина в сыворотке крови во время терапии высокими дозами препарата.

Во время длительного лечения необходимо периодически выполнять функциональные пробы печени и почек, а также проводить анализы крови.

Линкомицин не следует вводить внутривенно в виде болюса неразбавленного препарата.

Внутривенно препарат можно вводить исключительно путем капельной инфузии продолжительностью не менее 1 часа (см. раздел «Способ применения и дозы»). Назначение Линкомицина-Дарница при отсутствии подтвержденной или подозреваемой с высокой вероятностью бактериальной инфекции вряд ли будет полезным для пациента и повышает риск возникновения бактерий с резистентностью к лекарственному средству.

Чтобы предотвратить развитие асептического некроза, внутримышечные введения проводить глубоко в мышцу.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Исследований тератогенного потенциала линкомицина на животных и адекватных исследований с надлежащим уровнем контроля относительно влияния линкомицина на беременных не проводили. Линкомицин не следует применять в период беременности, кроме случаев, когда лечение крайне необходимо.

Сообщали о наличии линкомицина в грудном молоке человека в концентрациях от 0,5 до 2,4 мкг/мл. В связи с возможным возникновением серьезных нежелательных реакций на линкомицин у младенцев, находящихся на грудном кормлении, следует принять решение о прекращении кормления грудью или прекращении лечения препаратом в зависимости от пользы препарата для матери.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Особого влияния на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами отмечено не было, но сообщалось об отдельных случаях возникновения головокружения.

Способ применения и дозы.

Перед применением препарата необходимо провести кожную пробу на чувствительность.Взрослые.

А. Внутримышечные инъекции.

Обычная доза составляет:

  1. 600 мг внутримышечно каждые 24 часа.
  2. Более тяжелые формы инфекций: по 600 мг внутримышечно каждые 12 часов (или чаще), что определяется тяжестью инфекции.

Б. Внутривенные инъекции.

Обычная доза составляет:

  1. От 600 мг до 1 г каждые 8-12 часов.
  2. При более тяжелых инфекциях эти дозы могут быть повышены.
  3.  При состояниях, представляющих угрозу для жизни, суточная доза для внутривенного введения может составлять до 8 г.

Дети (с 1 месяца)

А. Внутримышечные инъекции.

1) 10 мг кг/сутки в виде 1 инъекции.

2) Более тяжелые формы инфекций – 10 мг/кг каждые 12 часов или чаще.

Б. Внутривенные инъекции.

От 10 до 20 мг/кг/сутки в зависимости от тяжести инфекции, может быть введено несколькими дозами в соответствии с описанными правилами разведения и скорости инфузии.

Дозировка для пациентов с нарушением функции печени или почек.

У пациентов с нарушением функции печени или почек увеличивается период полувыведения линкомицина из сыворотки крови, что является основанием для снижения частоты введения линкомицина пациентам с нарушенной функцией печени или почек. Если терапия линкомицином необходима пациентам со значительным нарушением функции почек, соответствующая доза должна составлять от 25 % до 30 % от дозы, рекомендованной для пациентов с нормальной функцией почек.

Длительность лечения определяется индивидуально.

Инфекции, вызванные β-гемолитическим стрептококком.

Лечение должно продолжаться не менее 10 дней.

Разведение и скорость инфузии.

Доза для введения в форме инфузии рассчитывается следующим образом:

1 г линкомицина разводится не менее, чем в 100 мл соответствующего раствора для разведения (0,9 % раствор натрия хлорида), при этом продолжительность инфузии должна быть не менее 1 часа.

Таблица 1.

Доза

Объем раствора для разведения

Продолжительность инфузии

600 мг

100 мл

1 час

1 г

100 мл

1 час

2 г

200 мл

2 часа

3 г

300 мл

3 часа

4 г

400 мл

4 часа

Указанные дозы можно вводить повторно, частота введения определяется по необходимости, при этом суточная доза не должна превышать максимальную рекомендованную дозу линкомицина, равную 8 г.

Примечание. Могут возникать тяжелые реакции со стороны сердечно-сосудистой и дыхательной систем, если препарат вводить в более высоких, чем рекомендовано, концентрациях и с большей скоростью.

Дети.

Линкомицин-Дарница применять детям с 1 месяца в рекомендованных дозах (см. раздел «Способ применения дозы»).

Передозировка.

В случае передозировки возможно возникновение вторичных гастроинтестинальных расстройств, включая боль в животе, тошноту, рвоту и диарею. Описаны тяжелые реакции со стороны сердечно-легочной системы после слишком быстрого внутривенного введения неразведенных высоких доз. Такие реакции не возникали, если препарат был разведен согласно рекомендациям.

Лечение передозировки возможно с помощью желудочного лаважа или провоцирование рвоты. Специфический антидот неизвестен.

Гемодиализ и перитонеальный диализ неэффективны для вывода линкомицина из крови.

Побочные реакции.

Со стороны центральной нервной системы:головная боль, головокружение.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: глоссит, стоматит, тошнота, изжога, рвота, дискомфорт и боль в области живота и персистирующая диарея, колит (в т.ч. псевдомембранозный колит,Clostridium defficile-ассоциированный колит), кандидоз, зуд в области ануса, снижение аппетита.

Со стороны кроветворной системы: отмечаются случаи нейтропении, лейкопении, агранулоцитоза и тромбоцитопенической пурпуры. Есть отдельные сообщения о апластической анемии и панцитопении, при которых нельзя исключить влияние линкомицина как причину побочной реакции.

Аллергические реакции: ангионевротический отек, сывороточная болезнь и анафилактический шок, некоторые из них развивались у больных с гиперчувствительностью к пенициллину. Редко были зарегистрированы также случаи мультиформной эритемы и похожие на синдром Стивенса-Джонсона, связанные с введением линкомицина.

При возникновении острых тяжелых реакций гиперчувствительности могут понадобиться (при наличии клинических показаний) применение адреналина и других мероприятий неотложной медицинской помощи, включая проведение оксигенотерапии, внутривенное введение жидкостей, антигистаминных препаратов, кортикостероидов, прессорных аминов, а также восстановление проходимости дыхательных путей.

Со стороны кожи и слизистых оболочек: зуд, кожная сыпь (везикулезная, макулезная, розеолезная, мелкоточечная, уртикарная, пятнистая), крапивница, вагинит, редко – эксфолиативный и везикуло-буллезный дерматит.

Со стороны печени: желтуха и изменение показателей печеночных тестов (особенно повышение уровня трансаминаз в сыворотке крови) также могут наблюдаться при терапии линкомицином.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: сообщается об эпизодах артериальной гипотензии после парентерального введения препарата, особенно при слишком быстром введении. Редко наблюдались также эпизоды угнетения сердечной деятельности и функции дыхательной системы, тахикардия, головокружение, астения, расслабление скелетной мускулатуры, вплоть до кардиопульмонального шока после слишком быстрого внутривенного введения.

Со стороны мочеполовой системы: нарушение функции почек (азотемия, олигурия, протеинурия), вагинит.

Со стороны органов чувств: шум в ушах, вертиго.

Местные реакции: при внутримышечных инъекциях возможно местное раздражение (гиперемия, зуд), болезненность, отек, образование затвердения и стерильного абсцесса. При внутривенном введении возможно возникновение тромбофлебита.

Вероятность этих реакций может быть сведена к минимуму при введении препарата в форме глубоких внутримышечных инъекций при отказе от использования постоянных внутривенных катетеров.

Срок годности. 2 года.

Условия хранения

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С. Не замораживать. Хранить в недоступном для детей месте.

Несовместимость

Препарат фармацевтически несовместим с канамицином, ампициллином, барбитуратами, теофиллином, кальция глюконатом, гепарином и магния сульфатом.

Линкомицин несовместим в одном шприце или капельнице с канамицином, новобиоцином или фенитоином.

Упаковка

По 1 мл или по 2 мл в ампуле; по 5 ампул в контурной ячейковой упаковке; по 2 контурные ячейковые упаковки в пачке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель.ЧАО «Фармацевтическая фирма «Дарница».

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности. Украина, 02093, г. Киев, ул. Бориспольская, 13.