НИЗОНАДИД

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

НИЗОНАДИД

(NISONADID)

Склад:

діюча речовина: 1 капсула містить диданозину 200, або 250, або 400 мг;

допоміжні речовини:натрію крохмальгліколят (тип А), натрію карбоксиметилцелюлоза, натрію цитрат, натрію лаурилсульфат, гідроксипропілметилцелюлоза, тальк, сополімер метакрилової кислоти, диетилфталат, кремнію діоксид колоїдний безводний;

капсула желатинова: желатин, натрію лаурилсульфат, титану діоксид Е 171, заліза оксид червоний Е 172, заліза оксид жовтий Е 172.

Лікарська формаКапсули кишково-розчинні.

Основні фізико-хімічні властивості:

тверді желатинові капсули:

доза 200 мг – кришечка жовтого, корпус білого кольору з написом «М160», нанесеним чорним чорнилом на кришечці та корпусі;

доза 250 мг – кришечка та корпус жовтого кольору з написом «М161», нанесеним чорним чорнилом на кришечці та корпусі;

доза 400 мг – кришечка білого кольору, корпус жовтого кольору з написом «М162», нанесеним чорним чорнилом на кришечці та корпусі.

Вміст капсул – гранули білого або майже білого кольору, вкриті кишково-розчинною оболонкою.

Фармакотерапевтична група.Противірусні засоби для системного застосування. Нуклеозидні та нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС  J05А F02.


Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Низонадид – противірусний засіб, активний щодо вірусу  імунодефіциту людини (ВІЛ).

Фармакокінетика

Абсорбція.Диданозин швидко і повністю абсорбується з кишечнику за рахунок фіксованого вивільнення. Капсули слід приймати натще, прийом капсул під час їжі зменшує Сmax (максимальна концентрація) на 46 %, а AUC – на 19 %. Прийом капсул під час їди, за 1 годину перед прийомом або через 2 години після прийому їди призводить до істотного зниження Сmax та AUC порівняно з прийомом натще.

Прийом препарату з йогуртом або яблучним мусом істотно знижує AUC та Сmax порівняно з прийомом натще. У пацієнтів, які отримували диданозин, капсули кишково-розчинні, 400 мг 1 раз на добу натще, AUC становила 2432 ± 919 мкг*год/мл (38 %) (середня величина ± SD [CV]) та Сmax – 933 ± 434 мкг/мл (47 %).

Розподіл. Незначна частина диданозину зв’язується з білками плазми крові, майже                половина – із форменими елементами крові. Проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Середнє співвідношення концентрації активної речовини препарату у спинномозковій рідині до її концентрації у плазмі крові через 4 години після перорального прийому становить 0,39 ± 0,06.

Виведення. Середній період напіввиведення – приблизно 1,4 години. Нирковий кліренс становить 50 % від загального кліренсу (800 мл/хв), що вказує на активну канальцеву секрецію та клубочкову фільтрацію при виведенні диданозину нирками. Виведення диданозину із сечею становить приблизно 20 % від прийнятої дози. При прийомі препарату протягом 4 тижнів кумуляції диданозину в організмі не спостерігалось.

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

Ніяких  суттєвих  змін  у  фармакокінетиці диданозину після застосування однократної дози 400 мг не було виявлено: у пацієнтів, хворих на гемофілію, з постійно збільшеними рівнями  ферментів печінки (n = 5), що може свідчити про печінкову дисфункцію; у хворих на гемофілію з нормальними  або помірно збільшеними рівнями ферментів печінки (n = 8); у пацієнтів, не хворих на гемофілію, з нормальними рівнями ферментів печінки (n = 8). Фармакокінетику диданозину також вивчали у пацієнтів, не хворих на ВІЛ, з порушенням функції печінки від помірного (n=8) до серйозного (n=4) ступеня (Чайлд-П'ю клас B або C). Після прийому однократної дози 400 мг диданозину AUC та Сmax збільшуються приблизно на 13 % і 19 % відповідно у пацієнтів з печінковими порушеннями, порівняно зі здоровими добровольцями (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Період напіввиведення диданозину становить від 1,4 години у пацієнтів з нормальною функцією нирок до 4,1 години у пацієнтів, які перебувають на діалізі. У перитонеальній діалізній рідини диданозин не виявляється, в той час як під час гемодіалізу через 3-4 години концентрації диданозину становлять 0,6-7,4 % від введеної дози. Абсолютна біодоступність не змінюється у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок, однак кліренс диданозину знижується пропорційно до кліренсу креатиніну. Для таких пацієнтів рекомендовано зменшення дози  (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Клінічні характеристики

Показання.

Для лікування ВІЛ-інфекції типу І (у складі комбінованої терапії з іншими антиретровірусними препаратами), але тільки у разі,  коли лікування іншими лікарськими засобами неможливе.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів, які входять до складу препарату.

Дитячий вік до 6 років.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При застосуванні препарату за 2 години до тенофовіру або одночасно з ним AUC диданозину зростає у середньому до 48 % та 60 % відповідно. Незначне підвищення AUC диданозину   (на 44 %) відзначалось при прийомі таблеток, що буферизують, за 1 годину до прийому тенофовіру. В обох випадках фармакокінетичні показники тенофовіру залишалися незмінними. Сумісне призначення диданозину та тенофовіру не рекомендоване.

Комплексне застосування диданозину та алопуринолу не рекомендоване, оскільки при одночасному  застосуванні  алопуринол  значно збільшує рівень Сmax і AUC диданозину на 105 % та 71 % відповідно. Фермент ксантиноксидаза впливає на метаболізм диданозину, тому інші інгібітори цього ферменту можуть значно підвищити дію диданозину, що відповідно підвищить ризик прояву побічних ефектів.

Не рекомендовані комбінації препарату із рибавірином (зі ставудином або без), оскільки відомо про ряд побічних ефектів (у т.ч. периферійна нейропатія, панкреатит, симптоматичний лактатацидоз та невиліковані хвороби печінки).

При застосуванні диданозину за 2 години до ганцикловіру або одночасно з ним при систематичному прийомі AUC (площа під кривою «концентрація – час») диданозину зростає у середньому до 111 %. При застосуванні диданозину за 2 години до ганцикловіру, а не одночасно з ним, площа під кривою AUC диданозину незначно зменшилась (21 %), при цьому не відзначалося змін у функціонуванні нирок. Хоча величина збільшення токсичного впливу диданозину достеменно не встановлена, такий вплив очікується при одночасному застосуванні цих лікарських засобів. Відповідне корегування доз диданозину при сумісному застосуванні не встановлене, тому при одночасному застосуванні ганцикловіру або валганцикловіру разом з диданозином пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря.

Сумісне застосування диданозину та лікарських засобів, які можуть спричиняти периферичну нейропатію або панкреатит, збільшує ризик токсичності. Пацієнти, які приймають такі ліки, повинні знаходитися під наглядом лікаря.

Капсули Низонадид не містять речовин, що нейтралізують кислоту, тому ризик взаємодії з іншими лікарськими засобами, на всмоктування яких впливає кислотність шлункового вмісту, відсутній. Не спостерігалося клінічно значущих лікарських взаємодій між диданозином та ципрофлоксацином, індинавіром, кетоконазолом, інтраконазолом та флуконазолом.

Якщо диданозин застосовується для лікування наркозалежних пацієнтів, які приймають метадон, терапевтичний ефект диданозину зменшується порівняно з випадками, коли застосовують замінник метадону. Це зменшення було більш суттєвим при застосуванні диданозину у вигляді таблеток. Тому якщо диданозин застосовувати разом із метадоном, потрібно перевіряти  терапевтичний ефект у пацієнта.

Застосування диданозину разом з їжею змінює фармакокінетику диданозину.

Застосування разом із зидовудином, ставудином, ранітидином, лоперамідом, метоклопрамідом, фоскарнетом, триметопримом, сульфаметоксазолом, дапсоном та рифабутином не спричиняло взаємодії.

Діти.

Лікарські та інші взаємодії вивчали тільки у дорослих.

Особливості застосування.

Лікування препаратом слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід лікування пацієнтів, інфікованих ВІЛ, та хворих на СНІД. У ході лікування необхідний моніторинг вірусного навантаження пацієнта та кількості СD4-лімфоцитів. Під час лікування необхідно інформувати пацієнта, що прийом препарату не запобігає передачі вірусу імунодефіциту людини статевим шляхом або через заражену кров і не виліковує від ВІЛ-інфекції, тому у пацієнтів зберігається ризик розвитку розгорнутої картини хвороби з пригніченням імунітету та виникненням опортуністичних інфекцій і злоякісних новоутворень.

Дидонозин може спричинити розвиток гіперурикемії, тому слід контролювати у хворих рівень сечової кислоти.

Панкреатит. У разі наявності у пацієнта болю в животі, нудоти, блювання або зміни біохімічних показників, що вказують на розвиток панкреатиту, необхідно відмінити препарат до виключення діагнозу «панкреатит». Слід утримуватися від призначення препарату у комбінації з іншими лікарськими засобамиякі виявляють панкреатичну токсичність (наприклад, пентамідином). Значне підвищення рівня тригліцеридів є відомою причиною панкреатиту та потребує ретельного спостереження.

Лактатацидоз. До ранніх симптомів (симптоматична гіперлактатемія) належать гастроентерологічні симптоми (нудота, блювання та абдомінальний біль), неспецифічне нездужання, втрати апетиту, втрата маси тіла, респіраторні симптоми (швидке та/або глибоке дихання) або неврологічні симптоми (включаючи рухову слабість).

Лактоацидоз має високу летальність та може асоціюватися з панкреатитом, печінковою або нирковою недостатністю.

З обережність слід призначати аналоги нуклеозидів для лікування будь-яких пацієнтів (особливо жінок з ожирінням) з гепатомегалією, гепатитом або іншими відомими факторами ризику захворювань печінки та печінкового стеатозу (включаючи деякі медичні препарати та алкоголь). Особливий ризик становлять пацієнти, ко-інфіковані гепатитом С та які лікуються альфа інтерфероном та рибавірином.

Ризик розвитку молочнокислого ацидозу, виражених гепатомегалії зі стеатозом, які спостерігаються при лікуванні антиретровірусними препаратами – аналогами нуклеозиду, можуть призвести до тяжкої необоротної печінкової і ниркової недостатності. Вони можуть виникнути через декілька місяців лікування та призвести до летального наслідку, частіше виникають у пацієнтів жіночої статі. Клінічними ознаками, які можуть свідчити про розвиток лактатацидозу, є генералізована слабкість, анорексія, раптове невмотивоване зменшення маси тіла та розлади з боку респіраторної системи (задишка і тахіпное). У разі клінічних проявів лактатацидозу і значного погіршення лабораторних показників функції печінки застосування препарату рекомендовано припинити.

Захворювання печінки.Хворі з уже існуючим порушенням функції печінки, включаючи хронічний активний гепатит, мають підвищений ризик порушення функції печінки під час комбінованої антиретровірусної терапії та мають знаходитися під медичним наглядом. У разі появи ознак погіршення хвороби печінки у таких пацієнтів слід зважати можливість перерви або припинення лікування.

Порушення функції печінки невідомої етіології рідко спостерігались у хворих, які приймали диданозин. Якщо показники печінкових ферментів підвищилися у більш ніж 5 разів від норми, слід розглянути питання про заміну диданозину альтернативним препаратом.

З особливою обережністю слід призначати нуклеозидні аналоги пацієнтам із діагнозом  гепатит В і С (які лікуються відповідними лікарськими засобами)  або з іншими відомими факторами ризику для печінкових захворювань та жирової дистрофії печінки. Під час лікування препаратом необхідно контролювати рівень ферментів печінки. При клінічно суттєвому перевищенні рівня ферментів печінки лікування треба припинити. При швидкому підвищенні рівня амінотрансфераз може виникнути потреба у повному припиненні лікування будь-якими нуклеозидними аналогами.

Нециротична  портальна гіпертензія.Повідомлялося про випадки нециротичної портальної гіпертензії, у деяких з них була необхідна пересадка печінки,  окремі випадки мали летальний наслідок. Діагноз було підтверджено біопсією печінки, вірусний гепатит було виключено. Ознаки захворювання могли виникати у період від 1 місяця до 1 року після початку лікування. Загальними ознаками були: підвищення рівня печінкових ферментів, варикоз стравоходу,  гематемезис, асцит і спленомегалія. Пацієнтів потрібно перевіряти на виникнення симптомів портальної гіпертензії (наприклад тромбоцитопенії або спленомегалії) під час планових оглядів. При необхідності проводять відповідні лабораторні дослідження. При підтвердженні діагнозу нециротичної  портальної гіпертензії лікування диданозином необхідно припинити.

Периферична нейропатія. У пацієнтів, які отримують лікування диданозином, може розвинутися периферична нейропатія, яка зазвичай характеризується симетричною відсутністю чутливості, поколюванням та болем у ногах, рідше –  у руках. Якщо ознаки периферичної нейропатії посилюються, необхідно перевести пацієнта на альтернативне лікування.

Сітківка ока та зоровий нерв.У пацієнтів, які лікувалися диданозином, зрідка виникали зміни у сітківці очей або зоровому нерві, навіть при застосуванні рекомендованого дозування. Препарат у дітей може спричинити патологію оптичного нерва, а у дорослих –   ретинальну дипігментацію. Перевірку функцій зору необхідно проводити кожні 6 місяців, а також у випадках скарг на зміни або погіршення зору.

Синдром імунного відновлення. Застосування комбінованої антиретровірусної терапії може спричинити активізацію повільно прогресуючих і резидуальних опортуністичних інфекцій (наприклад, інфекцій, збудниками яких є Mycobacterium avium, Cytomegalovirus, або пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecil [PCP], туберкульозу). У такому разі застосовується відповідна адекватна терапія. Повідомлялося про аутоімунні порушення (такі як хвороба Грейса, поліміозит та синдром Гійєна-Барре), початок розвитку таких порушень дуже різний. Хвороба може розвинутися після багатьох місяців лікування.

Перерозподіл жирових відкладень. Перерозподіл/акумуляція жирових відкладень на тілі, включаючи ожиріння центрального генезу, дорсоцервікальне жирове відкладення, зменшення жирових відкладень на кінцівках та обличчі і збільшення молочних залоз, підвищений рівень ліпідів у сироватці крові та глюкози крові спостерігаються як у вигляді окремих симптомів, так і разом у деяких пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію. Хоча при застосуванні всіх препаратів групи інгібіторів протеаз і нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази можливе виникнення одного або більше специфічних побічних симптомів, які загалом можуть бути віднесені до явищ ліподистрофії, існують дані, що ризик їх виникнення при застосуванні різних препаратів цієї групи різний. Крім того, ліподистрофічний синдром має поліетіологічний характер, де мають значення, наприклад, вираженість хвороби, пов’язаної з ВІЛ-інфекцією, вік пацієнта, тривалість антиретровірусної терапії, – ці чинники відіграють важливу роль і можуть проявляти синергічний ефект. Довготривалі наслідки вищезазначених побічних реакцій на теперішній час невідомі. При клінічному обстеженні слід звертати увагу на фізичні ознаки перерозподілу жирових відкладень, визначати рівень ліпідів сироватки та глюкози крові. Лікування порушення у розподілі ліпідів слід проводити згідно з відповідними клінічними рекомендаціями.

Oстеонекроз. Хоча етіологія, як вважають, є багатофакторною (включаючи лікування  кортикостероїдами, вживання алкоголю, тяжку імунодепресію, високий індекс маси тіла), повідомлялося про випадки розвитку остеонекрозу, особливо щодо пацієнтів, які мали  розгорнуту картину ВІЛ-інфекції та/або отримували довготривале лікування антиретровірусними препаратами. Пацієнти можуть скаржитися на біль, погіршення рухливості суглобів, у цих випадках необхідно дослідити стан суглобів та розпочати лікування (у разі необхідності).

Опортуністичні інфекції. У пацієнтів, незважаючи на застосування  антиретровірусних препаратів, можуть розвинутись опортуністичні інфекції та інші ускладнення ВІЛ-інфекції. Тому такі пацієнти повинні постійно перебувати під наглядом лікаря.

Особливості застосування, обумовлені взаємодією з іншими лікарськими препаратами

Тенофовір. Сумісне застосування диданозину та тенофовіру призводить до збільшення системного впливу диданозину на 40-60 %, що може збільшити ризик розвитку пов’язаних із застосуванням диданозину побічних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»). Про випадки панкреатиту та лактацидозу, інколи летального повідомлялося рідко.

Для запобігання частих проявів високого показника вірусологічної невдачі та виникненню резистентності на ранній стадії лікування було досліджено застосування меншої дози диданозину (250 мг) разом з тенофовіром.

У зв’язку з цим одночасне застосування диданозину разом із тенофовірдезопроксилфумаратом не рекомендоване, особливо для пацієнтів з високим вірусним навантаженням та низькою кількістю клітин CD4. Застосування диданозину в дозуванні 400 мг разом з тенофовіром асоціюється зі значним зменшенням кількості CD4-клітин, це може бути пов’язано зі збільшенням внутрішньоклітинного фосфорюлювання диданозину. Якщо така комбінація необхідна, пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом лікаря з регулярним контролем ефективності лікування та відсутності збільшення проявів побічних реакцій.

Ганцикловір та валганцикловір. Одночасне застосування ганцикловіру або валганцикловіру разом з диданозином може призвести до збільшення токсичності останнього. Пацієнти мають перебувати під ретельним наглядом лікаря (див. розділ «Побічні реакції»).

Комбінації, яких слід уникати.

Ставудин, гідроксисечовина. При одночасному застосуванні диданозину разом зі ставудином та гідроксисечовиною були зафіксовані випадки панкреатиту (які іноді мали летальний наслідок) та периферичної нейропатії (в окремих випадках серйозної). При застосуванні вищезгаданої комбінації лікарських засобів були повідомлення про розвиток гепатотоксичності та суттєвих порушень функції печінки, які можуть призвести до летального наслідку, тому такої комбінації потрібно уникати.

Алопуринол. Одночасне застосування диданозину та алопуринолу не рекомендоване оскільки алопуринол значно збільшує ризик виникнення побічних реакцій, особливо мітохондріальної токсичності (див. розділ «Побічні реакції»).

Рибавірин. Одночасне застосування диданозину та рибавиріну не рекомендоване у зв’язку з підвищеним ризиком розвинення мітохондріальної дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»).

Потрійна терапія нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази.

Були повідомлення про високий рівень вірусологічної невдачі та виникнення резистентності при застосуванні диданозину разом з тенофовіром та ламівудином на ранніх стадіях лікування.

При призначенні препарату Низонадид пацієнтам, які знаходяться на дієті з обмеженим вживанням солі, слід враховувати, що кожна капсула по 400 мг містить 1,7 мг натрію, капсула по 250 мг – 1 мг натрію.

Діти.

Мітохондріальна дисфункція.

Було продемонстровано, що нуклеотидні та нуклеозидні аналоги in vitro та in vivo спричиняють мітохондріальні порушення різного ступеня. Були повідомлення про мітохондріальні дисфункції у ВІЛ-негативних немовлят, які підпали під вплив нуклеозидних аналогів внутрішньоутробно або у постнатальному періоді. Серед побічних дій головним чином повідомлялося про гематологічні порушення (анемія, нейтропенія), метаболічні порушення (гіперлактатемія, гіперліпідемія). Ці явища часто носили транзиторний характер. Часто повідомлялося про пізні неврологічні порушення (гіпертонія, судоми, аномальна поведінка). Чи є неврологічні порушення транзиторними або постійними, наразі невідомо. Будь-яка дитина, навіть з ВІЛ-негативним статусом, яка підпала під вплив нуклеозидних або нуклеотидних аналогів внутрішньоутробно, має знаходитись під клінічним та лабораторним наглядом та повністю досліджена на можливість виникнення мітохондральних дисфункцій у разі появи відповідних ознак та симптомів. Ці дані не впливають на існуючі рекомендації – щодо застосування антиретровірусної терапії вагітним жінкам для запобігання вертикальної трансмісії ВІЛ.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.Вплив диданозину на вагітних жінок не вивчали. Про лактатацидоз, інколи  летальний, повідомлялося при застосуванні диданозину та ставудину, у тому числі разом з іншими антиретровірусними лікарськими засобами. Тому застосування можливо якщо користь від застосування явно перевищує ризик.

Період годування груддю. Невідомо, чи є потрапляє диданозин материнське молоко. Жінкам, які приймають диданозину не рекомендується годувати груддю, через можливість виникнення важких побічних реакцій у немовлят.

При застосуванні в дозі 1000 мг/кг на добу у щурів, диданозин здійснював злегка токсичну дію на самок і дитинчат в середині і в кінці лактації (зниження споживання їжі і приросту ваги тіла), але фізичний і функціональний розвиток подальшої потомства не порушувався. Дослідження на щурах та кроликах не демонстрували впливу на ембріони та не спричиняли тератогенного ефекту. Також було встановлено, що диданозин та його метаболіти проникають через плаценту та потрапляють у грудне молоко.

Фертильність.

Диданозин не послаблював репродуктивну здатність щурів жіночої та чоловічої статі які отримували препарат до та протягом періоду спарювання, вагітності або лактації. Дослідження впливу диданозину у перинатальному та постнатальному періодах не виявили токсичних ефектів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У період застосування препарату слід утриматись від керування автотранспортом і роботи, що потребує підвищеної уваги та швидкої реакції (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують внутрішньо, натще. Бажано приймати капсули принаймні за 2 години до вживання їжі або через 2 години після вживання їжі, запиваючи невеликою кількістю води (приблизно 100 мл). Капсулу не розжовувати та не відкривати.

Для оптимізації всмоктування, капсули слід запивати принаймні, 100 мл води.

Препарат можна приймати 1–2 рази на добу відповідно до рекомендованої дози.

Рекомендована загальна добова доза залежить від маси тіла пацієнта (кг).

Пацієнти з масою тіла >60 кг. Рекомендована добова доза становить 400 мг диданозину.

Пацієнти з масою тіла <60 кг. Рекомендована добова доза становить 250 мг диданозину.

Діти віком від 6 років. Рекомендована добова доза розраховується відносно площі поверхні тіла і становить 240 мг/м2 (180 мг/м2 у комбінації із зидовудином).

Корекція дозування для пацієнтів літнього віку. Призначаючи препарат людям літнього віку, слід враховувати, що такі пацієнти частіше мають порушення функції серця, печінки та нирок, супутні захворювання, та часто приймають інші лікарські засоби.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується зниження дози та/або збільшення інтервалу між прийомами препарату залежно від рівня кліренсу креатиніну.

Кліренс креатиніну, мл/хв

Маса тіла

> 60 кг (доза, мг)

<60 кг(доза, мг)

1 раз на добу

1 раз на добу

>60

400

250

від 30 до 59

200

150*

від 10 до 29

150*

100*

< 10

100*

75*

* Застосовувати диданозин в іншій лікарській формі з можливістю такого дозування.

Якщо пацієнту призначено гемодіаліз, добову дозу препарату слід приймати після гемодіалізу. Потреби в додатковій дозі препарату немає.

Якщо пацієнт випадково пропустив прийом препарату, необхідно прийняти наступного разу звичайну дозу. Не потрібно подвоювати дозу для компенсації пропущеної.

Діти з порушенням функції нирок:диданозин у дітей виводиться головним чином нирками, тому дозування препарату дітям з порушенням функції нирок має бути змінене. Достатніх даних для рекомендацій щодо дозування препарату дітям не існує, зниження дози та/або збільшення інтервалу між прийомами капсул необхідно розглядати індивідуально.

Корекція дозування при порушенні функції печінки.Для пацієнтів з порушенням функції печінки необхідно зменшити дозу препарату, однак точних рекомендацій щодо зміни дози у подібних випадках немає (див. розділ «Особливості застосування»).

Застереження щодо застосування.

Оскільки всмоктування вмісту капсул повинно відбуватися у кишечнику, пацієнтам слід  уникати відкриття кишково-розчинних капсул диданозину (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Капсули потрібно запивати щонайменше 100 мл води.

Діти.

Діти віком від 6 років.

Спеціальних даних щодо використання диданозину дітям цієї вікової категорії немає. Рекомендовану  добову дозу розраховують відповідно до площі поверхні тіла, вона становить 240 мг/м2.

Діти віком до 6 років.

Потрібно слідкувати за тим, щоб капсули диданозину не відкривали діти віком до 6 років для запобігання випадкової аспірації. Для цієї вікової категорії пацієнтів диданозин у таких лікарських формах протипоказаний. Для лікування слід застосовувати лікарській засіб у відповідних лікарських формах.

Передозування.Симптоми: панкреатит, периферична нейропатія, діарея, гіперурикемія, порушення функції печінки. Антидот не відомий.

У подібних випадках слід призначати гемодіаліз (за 3-4 години гемодіалізу кількість диданозину зменшується на 20-35 %). Терапія симптоматична.

Побічні реакції.

Для багатьох побічних реакцій залишається нез’ясованим, чи пов’язані вони із застосуванням диданозину або інших ліків, які застосовуються при лікуванні ВІЛ, чи є результатом самого захворювання.

Не виключається вірогідність виникнення панкреатиту різного ступеня тяжкості (< 1 %), включаючи панкреатит з летальним наслідком, який може розвинутись на різних етапах лікування. Метаболічні розлади, такі як гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, резистентність до інсуліну, гіперглікемія та гіперлактатемія можуть виникнути при комбінованому лікуванні, до складу якого входить диданозин.

Як правило, панкреатит частіше виникав у тих хворих, у яких він був раніше. Перерозподіл жирових відкладень та ліпоатрофія частіше асоціювалися з одночасним застосуванням диданозину і ставудину.

Периферійні неврологічні симптоми, включаючи невралгію були пов’язані з застосуванням диданозину (див. розділ «Особливості застосування»).

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів із тяжким імунодефіцитом на початку комбінованої анти-ретровірусної терапії можуть виникати запальні реакції на безсимптомні та залишкові опортуністичні інфекції (див. розділ «Особливості застосування»).

Інфекції.Сіаладеніт.

З боку крові та лімфатичної системи. Анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи. Анафілактичні реакції.

Метаболізм і розлади травлення. Анорексія, лактатацидоз, цукровий діабет, гліпоглікемія, гіперглікемія.

З боку нервової системи.Периферична нейропатія, яка зазвичай супроводжується двостороннім симетричним відчуттям оніміння кінцівок: поколювання та біль у ступнях ніг та менше – у кистях рук, головний біль.

З боку органів зору. Сухість в очах, депігментація сітківки ока, неврит зорового нерва.

З боку травної системи.Діарея, нудота, блювання, абдомінальний біль, метеоризм, сухість у ротовій порожнині, збільшення привушних слинних залоз.

З боку гепатобіліарной системи.Гепатит, печінковий стеатоз, печінкова недостатність, нециротична  портальна гіпертензія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри. Шкірний висип, облисіння.

З боку скелета, м’язів та з’єднувальної тканини. Міалгія (у тому числі зі збільшенням фотокінази); артралгія; гострий некроз скелетних м’язів, включаючи гостру ниркову недостатність з необхідністю гемодіалізу; міопатія.

З боку репродуктивної системи та грудних залоз.Гінекомастія.

Інші загальні розлади. Астенія, озноб, лихоманка та біль.

Лабораторні дослідження.Збільшення рівня/змінений рівень амілази, збільшення  рівня/змінений рівень креатинфосфокінази, збільшення  рівня/змінений рівень лужної фосфатази.

Відхилення  лабораторних  показників  (шкала 3-4), включаючи підвищення рівня ліпази на 5 %, підвищення AЛT  на 6 %, підвищення АСТ на 5 %, підвищення рівня  сечової кислоти на 2 %, підвищення рівня білірубіну на 1 %. Нейтропенія (шкала 3-4) – у 2 % пацієнтів, анемія і тромбоцитопенія – у < 1 %.

Повідомлялось про аутоімунні порушення (такі як хвороба Грейса), початок розвитку таких порушень дуже різний. Хвороба може розвинутись після багатьох місяців лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Перерозподіл жирових відкладень.  Комбінована анти-ретровірусна терапія асоційована з перерозподілом (ліподистрофія) жирових відкладень на тілі ВІЛ-інфікованих пацієнтів, включаючи зменшення периферичних та підшкірних жирових відкладень на обличчі, збільшення інтраабдомінальних та вісцеральних жирових відкладень, гіпертрофію молочних залоз та кумуляцію жиру у дорсоцервікальних ділянках (горб бізона).

Комбінована антиретровірусна терапія була пов'язана з метаболічними порушеннями, такими як гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, резистентність до інсуліну, гіперглікемія та гіперлактатемія (див. розділ «Особливості застосування»).

Остеонекроз. Були повідомлення про випадки остеонекрозу, особливо у хворих із загальновизнаними факторами ризику, прогресуючим захворюванням ВІЛ або довгострокового впливу комбінованої антиретровірусної терапії (ВООЗ). Частота цього невідома (див. розділ «Особливості застосування»).

Ризик розвитку молочнокислого ацидозу, виражених гепатомегалії зі стеатозом, які спостерігаються при лікуванні антиретровірусними препаратами – аналогами нуклеозиду, можуть призвести до тяжкої необоротної печінкової і ниркової недостатності. Вони можуть виникнути через декілька місяців лікування та призвести до летального наслідку.

Діти. Профіль безпеки при застосуванні препарату дітям у цілому був таким самим, як і при застосуванні дорослим.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30° С в оригінальній упаковці.

Упаковка.

По 30 капсул у пластиковому контейнері білого кольору, загвинченому пластиковою кришкою з контролем першого розкриття.

1 пластиковий контейнер у пачці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

«Мілан ЛабораторієсЛімітед» /«MylanLaboratoriesLimited».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

F - 4, F - 12, Малегаон, М.І.Д.К., Сіннар, Нашик–422113, Махараштра, Індія / F-4; F-12; Malegaon M.I.D.C., Sinnar, Nashik – 422113, Maharashtra,  India.