ПУЛКСИПРОН

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Пулксипрон

(Pulxypron)

Склад:

діюча речовина: clindamycin;

1 капсула містить кліндаміцину 150 мг або 300 мг;

допоміжні речовини:лактози, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; тальк; магнію стеарат;

оболонка капсули по 150 мг:твердий желатин Capsugel розмір 1 (титану діоксид (Е 171), желатин, барвник 10A1 чорний);

оболонка капсули по 300 мг:твердий желатин Capsugel розмір 0е1 (титану діоксид (Е 171), желатин, барвник 10A1 чорний);

cклад барвника 10А1 чорного: шелак, оксид заліза чорний (Е 172), пропіленгліколь (Е 1520), амонію гідроксид (Е 527).

Лікарська форма капсули.

Основні фізико-хімічні властивості:

капсули по 150 мг: тверді желатинові капсули білого кольору розмір 1, з написом «CLIN 150», заповнені білим кристалічним порошком;

капсули по 300 мг: тверді желатинові капсули білого кольору розмір 0е1, з написом «CLIN 300», заповнені білим кристалічним порошком.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Лінкозаміди.Код АТ Х J01F F01.

Фармакологічні властивості

ФармакодинамікаДіючою речовиною Пулксипрону є кліндаміцин, напівсинтетичний антибіотик, отриманий у результаті заміщення 7-(S)-хлорною групою 7-(R)-гідроксильної групи лінкоміцину.

Завдяки впливу на синтез білків мікроорганізмів чинить потужну антимікробну дію. Кліндаміцин може проявляти як бактерицидну, так і бактеріостатичну дію, залежно від чутливості мікроорганізмів та концентрації антибіотика.

Кліндаміцин є активнимin vitro проти мікроорганізмів, зазначених у наступній таблиці 1.

Таблиця 1

Мікроорганізми

Мінімальна пригнічувальна концентрація (МІС) 90 (мкг/мл)

Аеробні грампозитивні коки

Staphylococcus aureus

0,5

Staphylococcus epidermidis(продукуючі та колонії, що не продукують пеніциліназу)

стрептококи

0,15-0,53

пневмококи

0,23

Анаеробні грамнегативні бацили

види Bacteroides,включаючи: 

група B. fragilis

2-4

група P. melaninogenicus (B melaninogenicus)

0,07

види Fusobacterium

0,85

Анаеробні грампозитивні неспороутворюючі бацили

Propionibacterium

0,16

Eubacterium

4

Actinomyces ,включаючи A. israelii

0,12

Анаеробні та мікроаерофільні грампозитивні коки

види Peptococcus

видиPeptostreptococcus

мікроаерофільні стрептококи

Clostridia,включаючи:

C. perfringens

3,4

інші видиClostridia. C. sporogenes та C. tertiumчасто є резистентними, тому необхідно проводити тести на чутливість.

8

інші

2

Chlamydia trachomatis

2

деякі штамиToxoplasma gondii

MIC50 = 1 – 11 нг/мл

Pneumocystis carinii

Дані відсутні, застосування у вигляді монотерапії не рекомендується

деякі штамиPlasmodium falciparum(включаючи штами, резистентні до хлорохіну)

Gardnerella vaginalis

0,3

види Mobiluncus, включаючи Mobiluncus mulieris та Mobiluncus curtisii

0,5

Mycoplasma hominis

0,016

Метициліночутливі штамиStaphylococcus aureusпереважно є чутливими до кліндаміцину. Кліндаміцин чинить виражену дію проти багатьох штамів метицилінорезистентних стафілококів (MRSA). Проте, через значну поширеність резистентних до кліндаміцину штамів MRSA, застосування кліндаміцину при спричинених цими мікроорганізмами інфекціях без проведення тестів на чутливість виключається.In vitroу деяких резистентних до еритроміцину штамів стафілококів швидко розвивається резистентність до кліндаміцину.

Зазвичай резистентні мікроорганізми:

- аеробні грамнегативні бацили;

-Enterococcus faecalis

- видиNocardia

-Neisseria meningitidis

- штамиHaemophilus influenzae (у місцях, де резистентність до антибіотиків часто  зустрічається).

Виявленоin vitro перехресну реакцію між кліндаміцином та лінкоміцином. Доведено існування антагонізму між кліндаміцином, еритроміцином та близькими за хімічною структурою макролідами. Кліндаміцин не виявляє антагонізму щодо пеніцилінів.

Хоча кліндаміцину гідрохлорид є активним якin vitro ,так іin vivo ,кліндаміцину фосфат та кліндаміцину пальмітатin vitroне активніНезважаючи на це, обидві сполукиin vivoшвидко гідролізуються з утворенням активної основи.

Абсорбція

Після перорального застосування кліндаміцин швидко та майже повністю (90 %) абсорбується. У таблиці 2 представлені середні значення рівня кліндаміцину в плазмі крові після перорального застосування 150 мг у дорослих.

Таблиця 2

Спосіб застосування та доза

Час/рівень кліндаміцину в плазмі в мкг/мл

45 хв

1 год

2 год

3 год

6 год

150 мг кліндаміцину гідрохлориду перорально

2,5

2,48

1,88

1,51

0,7

Розподіл препарату в організмі

З білками зв’язується від 40 до 90 % застосованої дози. Кумуляції при пероральному прийомі не виявлено.

Кліндаміцин легко проникає у більшість рідин і тканин організму. У кістковій тканині можливе досягнення рівня близько 40 % (20-75 %) сироваткового рівня, у грудному молоці – 50-100 %, в синовіальній рідині – 50 %, в харкотинні – 30-75 %, в перитонеальній рідині – 50 %, у крові плода – 40 %, у гної – 30 %, у плевральній рідині – 50-90 %. Кліндаміцин не проникає у ліквор навіть при менінгіті.

Біотрансформація

Період напіввиведення кліндаміцину становить приблизно 1,5 – 3,5 години. Він є дещо тривалішим у пацієнтів зі значно погіршеною функцією печінки або нирок. При помірно тяжких порушеннях функції нирок або печінки немає необхідності у корекції дозового режиму. Кліндаміцин відносно екстенсивно метаболізується.

Виведення

10-20 % препарату у вигляді мікробіологічно активної речовини виводиться з сечею, 4 % – з калом. Решта виводиться у вигляді біологічно неактивних метаболітів. Виведення відбувається переважно через жовч та кал.

Клінічні характеристики

Показання.

Лікування тяжких інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами (включаючиStaphylococcus aureus), у пацієнтів, які мають алергію на пеніциліни. При аеробних інфекціях кліндаміцин є альтернативою, якщо інші антимікробні препарати не діють або протипоказані. У разі анаеробних інфекцій кліндаміцин вважається препаратом першого вибору.

- Інфекції верхніх дихальних шляхів: хронічні синусити, спричинені анаеробами. Деякі випадки хронічних гнійних середніх отитів. Як підтримуюча терапія в комбінації з антибіотиками, активними проти грамнегативних аеробних мікроорганізмів. Рецидиви фаринготонзилітів, коли інші антибактеріальні лікарські засоби(пеніцилін, еритроміцин та препарати групи макролідів, цефалоспорини) не діють або протипоказані.

- Інфекції нижніх дихальних шляхів, а саме: аспіраційна пневмонія, абсцес легень, некротизуюча пневмонія та емпієма. Як ад’ювантний засіб при лікуванні легеневих інфекцій, спричинених грамнегативними мікроорганізмами, з метою пригнічення грампозитивних коків та анаеробних мікроорганізмів.

- Тяжкі інфекції шкіри та м’яких тканин.

- Інфекції кісток та суглобів, такі як остеомієліт та септичний артрит.

- Серйозні гінекологічні інфекції, включаючи ендометрит, інфекційні ураження жирової клітковини, паравагінальні інфекції, тубооваріальні абсцеси та сальпінгіти, з одночасним призначенням антибіотиків з достатньою активністю проти грамнегативних аеробних мікроорганізмів. Монотерапія кліндаміцином при цервіцитах, спричиненихChlamydia trachomatis

При інфекціях черевної порожнини, включаючи перитоніти та абдомінальні абсцеси, терапією вибору є кліндаміцин у поєднанні з антибіотиком з достатньою активністю проти грамнегативних аеробних організмів.

При одночасному призначенні разом з відповідним антибіотиком, ефективним проти грамнегативних мікроорганізмів, таким як амінозид, кліндаміцин є ефективним для профілактики перитонітів або внутрішньочеревних абсцесів після перфорації кишки та бактеріальної контамінації внаслідок травми.

- Септицемія та ендокардит.

- Стоматологічні інфекції, такі як періодентальний абсцес та парадонтит.

- Лікування енцефалітів, спричиненихToxoplasma ,ухворих на СНІД, у поєднанні з піриметаміном у пацієнтів з непереносимістю звичайного лікування.

- Лікування пневмонії, спричиненоїPneumocystis carini ,ухворих на СНІД. Кліндаміцин застосовують у комбінації з примахіном пацієнтам з непереносимістю звичайного лікування (сульфадіазин) або з недостатньою відповіддю на лікування.

- Як монотерапія при лікуванні малярії, спричиненої резистентним до лікарських засобів          P . falciparum , або в поєднанні з хініном чи амодіакіном як  альтернативна терапіяУ разі тяжких інфекцій слід проводитиin vitroтести на чутливість

Протипоказання.

Підвищена чутливість до кліндаміцину, лінкоміцину або будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Інфекційний менінгіт.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Продемонстровано наявність антагонізму між кліндаміцином, еритроміцином та близькими за хімічним складом макролідами.

Кліндаміцин має властивості нейром’язового блокатора, за рахунок чого може підсилювати дію інших нейром’язових блокаторів. Таким чином, кліндаміцин з обережністю застосовують пацієнтам, які лікуються такими препаратами.

Особливості застосування.

Випадки діареї, асоційованої зClostridium difficile(СДАД), зафіксовані при застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи кліндаміцин. За тяжкістю діарея може бути від помірної до тяжкого летального коліту.

Токсини, що виробляютьсяClostridium difficile ,є головною причиною антибіотико-асоційованого коліту. Ця форма коліту характеризується м’якою водянистою діареєю, що може переходити у тяжку хронічну діарею з лейкоцитозом, гарячкою, вираженими спазмами у животі, яка може супроводжуватись втратою крові та слизу. При відсутності лікування у подальшому можливий розвиток перитоніту, шоку та токсичного мегаколону. Антибіотикоіндукований коліт може спостерігатися через 2-3 тижні після припинення лікування.

Діагноз антибіотикоіндукованого коліту зазвичай встановлюється на підставі клінічних симптомів.

Діагноз може бути підтверджений виявленням ендоскопічних проявів псевдомембранозного коліту або виявленнямClostridium difficileта його токсинів у фекаліях. Слід уникати застосування препаратів, що пригнічують перистальтику.

Кліндаміцин слід з обережністю призначати пацієнтам, які мають в анамнезі захворювання шлунково-кишкового тракту, зокрема коліт. Антибіотикоіндуковані коліт та діарея частіше і в серйозніших формах спостерігаються в ослаблених пацієнтів та пацієнтів літнього віку.

Оскільки кліндаміцин не проникає у ліквор, препарат не слід застосовувати для лікування менінгітів.

І n vitroпродемонстрований антагонізм між кліндаміцином та еритроміцином. З огляду на можливе клінічне значення такого факту ці препарати не слід призначати одночасно.

Тривале лікування вимагає контролю за функціями печінки та нирок.

Кліндаміцин має властивості нейром’язового блокатора, за рахунок чого може підсилювати дію інших нейром’язових блокаторів. Таким чином, кліндаміцин слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які лікуються такими препаратами.

Кліндаміцин слід з обережністю призначати пацієнтам з тяжкими нирковими та/або печінковими розладами, що супроводжуються серйозними метаболічними порушеннями. Сироваткові рівні кліндаміцину слід контролювати при необхідності застосування високих доз.

Кліндаміцин не показаний при інфекціях, спричиненихH . Influenzae

Препарат містить лактозу. Пацієнти з рідкими вродженими дефектами метаболізму галактози, дефіцитом лактази (Лаппа) або мальабсорбцією глюкози чи галактози не повинні приймати кліндаміцин у формі капсул.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування у період вагітності не доведена. Кліндаміцин може проникати через плаценту. Після багаторазового застосування концентрація препарату в амніотичній рідині досягає приблизно 30 % очікуваної концентрації у крові матері. У період вагітності кліндаміцин можна застосовувати лише у разі необхідності.

Кліндаміцин проникає у грудне молоко в концентрації 0,7 – 3,8 мкг/мл. Через можливість виникнення серйозних побічних ефектів кліндаміцину у грудних дітей рішення стосовно припинення годування груддю чи відміни лікування слід приймати, беручи до уваги важливість лікарського засобу для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив кліндаміцину на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами систематично не оцінювався.

Спосіб застосування та дози.

Як і для всіх антибіотиків, дозування та спосіб застосування слід визначати залежно від тяжкості інфекції, стану пацієнта та чутливості мікроорганізмів, що є збудниками захворювання. Щоб уникнути подразнення стравоходу, рекомендується запивати капсули склянкою води.

Дорослі

Рекомендована добова доза становить 600-1800 мг за  3 або 4 прийоми.

У виняткових випадках лікування рецидивів інфекцій, спричинених β-гемолітичним стрептококом; - 300 мг двічі на добу протягом принаймні 10 днів.

Цервіцити, спричиненіChlamydia trachomatis, - 1800 мг на добу за кілька прийомів, тривалість лікування 10-14 днів.

Діти віком від 6 років

8-25 мг/кг/добу за 3 або 4 прийоми рівними дозами.

Застосування при порушенні функції печінки та/або нирок

Пацієнти з порушенням функції нирок не потребують корекції дози. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз для виведення кліндаміцину з крові не ефективні.

У пацієнтів з порушенням функції печінки від помірного до тяжкого спостерігається подовження періоду напіввиведення кліндаміцину. При застосуванні кліндаміцину кожні 8 годин кумуляція препарату спостерігається рідко. Таким чином, зменшення дози не вважається необхідним.

Особливості дозування при окремих показаннях

Лікування гострого стрептококового тонзиліту/фарингіту.

Доза Пулксипрону у капсулах для перорального застосування становить 300 мг 2 рази на добу протягом 10 днів.

Лікування запальних захворювань органів малого таза.

Після парентерального введення препарату протягом 6 днів слід продовжувати прийом внутрішньо Пулксипрону у дозі 450 – 600 мг кожні 6 годин до завершення 10–14-денного циклу терапії.

Цервіцит, спричинений Chlamydia trachomatis

450-600 мг Пулксипрону внутрішньо 4 рази на добу протягом 10-14 днів.

Профілактика ендокардиту у пацієнтів з чутливістю до пеніциліну.

Дорослим призначають 600 мг за годину до операції чи лікувально-діагностичних процедур (таких як, тонзилектомія, аденоїдектомія, бронхоскопія жорстким ендоскопом, дилатація стриктури стравоходу, ЕРХПГ, цистоскопія тощо); дітям – 20 мг/кг за годину до операції чи лікувально-діагностичної процедури.

Енцефаліти, спричинені Toxoplasma , у хворих на СНІД

600-1200 мг кожні 6 годин протягом 2 тижнів з подальшим пероральним застосуванням 300-600 мг кожні 6 годин. Загальна тривалість лікування зазвичай становить 8–10 тижнів. Необхідний пероральний прийом 25-75 мг пиріметаміну на добу протягом 8-10 тижнів. При застосуванні більш високих доз пиріметаміну слід призначати від 10 до 20 мг фолієвої кислоти на добу.

Пневмонія, викликана Pneumocystis carinii , у хворих на СНІД

Від 300 до 450 мг кожні 6 годин протягом 21 дня у поєднанні з пероральним прийомом 15-30 мг примахіну на добу протягом 21 дня.

Малярія

20 мг/кг/добу перорально протягом щонайменше 5 днів.

Діти.

Дану лікарську форму препарату застосовують  дітям віком від 6 років. Дітям віком до 6 років застосовують ін’єкційну форму препарату.

Передозування

Токсичність кліндаміцину не пов’язана з дозою. Передозування не спричинює специфічних симптомів. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не ефективні щодо виведення кліндаміцину з сироватки крові.

Побічні реакції.

Побічні реакції, наведені за класом систем органів та частотою: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100, < 1/10), нечасті (≥ 1/1000, < 1/100), рідкі (≥ 1/10000, < 1/1000) та дуже рідкі (< 1/10000).

З боку крові та лімфатичної системи:дуже рідкітранзиторна нейтропенія (лейкопенія), еозинофілія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи:дуже рідкі – анафілактоїдні реакції.

З боку н ервов ої систем и:дуже рідкі – дисгевзія.

З боку травного тракту:часті – біль у животі, блювання, діарея; нечасті – нудота; дуже рідкі – езофагіт, виразки стравоходу, коліт та псевдомембранозний коліт, спричинений токсинамиClostridium difficile

З боку гепатобіліарної системи:дуже рідкі – жовтяниця, зміни показників функції печінки.

З боку шкіри, та підшкірної клітковини:часті – макулопапульозні та короподібні висипання; нечасті – кропив’янка, свербіж; рідкі – мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний і везикулобульозний дерматит, токсичний епідермальний некроліз; дуже рідкі – вагініт.

Якщо під час лікування у хворого виникає діарея, терапію препаратом слід припинити. У разі виникнення серйозних анафілактичних реакцій необхідно вжити невідкладних заходів із застосуванням епінефрину (адреналіну), кисню та внутрішньовенного введення стероїдів. У разі необхідності слід інтубувати хворого із подальшою штучною вентиляцією легень.

Застосування кліндаміцину може призвести до надмірного росту інших кишкових мікроорганізмів, зокрема грибів.

Термін придатності.

Пулксипрон, капсули по 150 мг, – 24 місяці.

Пулксипрон, капсули по 300 мг, – 12 місяців.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

№16 (8х2): по 8 капсул по 150 мг або 300 мг у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

Рівофарм СА

Rivopharm SA

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Центро Інсема, 6928  Манно, Швейцарія.

Centro Insema, 6928 Manno, Switzerland.