МЕРОПЕНЕМ

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕРОПЕНЕМ

(MEROPENEM)

Склад:

діюча речовина:mеrореnеm;

1флакон містить меропенему тригідрат у перерахуванні на 0,5г або 1г меропенему безводного;

допоміжна речовина: натрію карбонат безводний.

Лікарська формаПорошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок білого або зі злегка жовтуватим відтінком кольору.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Карбапенеми. Код АТС J01DH02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом інгібування синтезу стінок бактеріальних клітин у грампозитивних і грамнегативних бактерій шляхом зв’язування з білками, що зв’язують пеніцилін (PBP).

Як і у випадках з іншими бета-лактамними антибактеріальними засобами, показники часу, при яких концентрації меропенему перевищували мінімальні інгібуючі концентрації (МІС) (Т>МІС), вказували на високий ступінь кореляції з ефективністю.

Бактеріальна резистентність до меропенему може виникнути у результаті: зниження проникності зовнішньої мембрани грамнегативних бактерій (у зв’язку зі зниженням продуктування поринів); зниження спорідненості з цільовими PBP; підвищення експресії компонентів ефлюксного насоса; продукції бета-лактамаз, що можуть гідролізувати карбапенеми.

Перехресна резистентність між меропенемом і лікарськими засобами, що належать до класів хінолонів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, з урахуванням цільових мікроорганізмів відсутня. Однак бактерії можуть проявляти резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних препаратів у випадку, коли залучений до дії механізм включає непроникність мембрани клітин та/або присутність ефлюксного(-их) насоса (насосів).

Граничні значення МІС наведені нижче.


Мікроорганізм

Чутливий (S), (мг/л)

Резистентний (R), (мг/л)

Enterobacteriaceae

≤ 2

> 8

Pseudomonas

≤ 2

> 8

Acinetobacter

≤ 2

> 8

Streptococcus, групи А, В, C, G

≤ 2

> 2

Streptococcus pneumoniae1

≤ 2

> 2

Інші стрептококи

2

2

Enterococcus

Staphylococcus2

примітка3

примітка3

Haemophilus influenzae1

та Моraxella catarrhalis

≤ 2

> 2

Neisseria meningitidis2,4

≤ 0,25

> 0,25

Грампозитивні анаероби

≤ 2

> 8

Грамнегативні анаероби

≤ 2

> 8

Граничні значення,

не пов’язані з видами мікроорганізмів5

≤ 2

> 8

1Граничні значення меропенему дляStreptococcus pneumoniaeтаHaemophilus influenzaeпри менінгіті становлять 0,25/лмг/л.

2Штами мікроорганізмів зі значеннями МІС, вищими за граничні значення S/I, є дуже рідкісними або про них на теперішній час не повідомлялося. Аналізи щодо ідентифікації та протимікробної чутливості відносно будь-якого такого ізоляту необхідно повторити, і якщо результат підтверджується, ізолят направляють до референсної лабораторії. До того часу, поки є дані про клінічну відповідь для верифікованих ізолятів з МІС, вищими за поточні граничні значення резистентності, ізоляти слід реєструвати як стійкі.

3Чутливість стафілококів до меропенему прогнозується, виходячи з даних щодо чутливості до метициліну.

4Граничні значення меропенему дляNeisseria meningitidis стосуються тільки менінгіту.

5Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів, були визначені в основному, виходячи з даних фармакокінетики і фармакодинаміки, і вони не залежать від розподілу МІС окремих видів. Ці значення призначені для використання стосовно видів, не зазначених у таблиці та виносках.

«–»Проведення аналізу щодо визначення чутливості не рекомендується, оскільки вид є поганою мішенню для проведення лікування лікарським засобом.

Поширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та у часі для окремих видів, тому бажано спиратися на місцеву інформацію стосовно резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності, коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні відносно деяких видів інфекцій, викликає сумніви, слід звернутися за консультацією до експерта.

Зазвичай чутливі види патогенних мікроорганізмів.

Грампозитивні аероби:Enterococcus faecalis6, Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну)7,Staphylococcus species(чутливий до метициліну), у тому числіStaphylococcus epidermidis,Streptococcus agalactiae (група В), групаStreptococcus milleri (S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius),Streptococcus pneumoniae,Streptococcus pyogenes (група А).

Грамнегативні аероби:Citrobacter freudii,Citrobacter koseri,Enterobacter aerogenes,Enterobacter cloacae,Escherichia coli,Haemophilus influenzae,Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae,Morganella morganii,Neisseria meningitides,Proteus mirabilis,Proteus vulgaris,Serratia marcescens

Грампозитивні анаероби:Clostridium perfringens,Peptoniphilus asaccharolyticus,Peptostreptococcus species (у тому числіP. micros, P. anaerobius, P. magnus).

Грамнегативні анаероби:Bacteroides caccae, групаBacteroides fragilis,Prevotella bivia,Prevotella disiens


Види, набута резистентність яких може бути проблемою.

Грампозитивні аероби:Enterococcus faecium6,8.

Грамнегативні аероби:Acinetobacter species,Burkholderia cepacia,Pseudomonas aeruginosa.

За своєю природою резистентні мікроорганізми.

Грамнегативні аероби:Stenotrophomonas maltophilia,Legionella species.

Інші мікроорганізми:Chlamydophila pneumoniae,Chlamydophila psittaci,Coxiella burnetii,Mycoplasma pneumoniae.

6Види, які виявили природну проміжну чутливість.

7Усі метицилін-резистентні стафілококи є резистентними до меропенему.

8Показник резистентності > 50%.

Фармакокінетика

У здорових людей середній період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 1годину; середній об’єм розподілу становить приблизно 0,25л/кг (11-27л); середній кліренс становить 287мл/хв при застосуванні препарату у дозі 250мг, зі зниженням кліренсу до 205мл/хв при застосуванні препарату у дозі 2г. При застосуванні препарату у дозах 500, 1000 і 2000мг, що вводилися у вигляді інфузії протягом 30хвилин, середні значення Cmax відповідно становлять приблизно 23, 49 і 115мкг/мл; відповідні значення AUC становили 39,3, 62,3 і 153мкг×год/мл. Після проведення інфузії протягом 5хвилин значення Cmax становили 52 і 112 мкг/мл при введенні препарату у дозах500 і 1000мг відповідно. При введені кількох доз препарату кожні 8годин пацієнтам з нормальною функцією нирок накопичення меропенему не спостерігалося.

Розподіл.

Середнє значення зв’язування меропенему з білками плазми крові становить приблизно 2% і не залежить від концентрації препарату. Після швидкого введення препарату (5хвилин або менше) фармакокінетика є біекспоненціальною, але це є набагато менш очевидним після
30-хвилинної інфузії. Було виявлено, що меропенем добре проникає у деякі рідини та тканини організму, включаючи легені, бронхіальний секрет, жовч, спинномозкову рідину, тканини статевих органів жінки, шкіру, фасції, м’язи і перитонеальні ексудати.

Метаболізм.

Меропенем метаболізується шляхом гідролізу бета-лактамного кільця, утворюючи мікробіологічно неактивний метаболіт. В умовахin vitro меропенем демонструє знижену сприйнятливість до гідролізу під дією дегідропептидази-І (ДГП-І) людини порівняно з іміпенемом, і потреби в одночасному застосуванні інгібітору ДГП-І немає.

Виведення.

Меропенем у першу чергу виводиться у незміненому вигляді нирками; близько 70%
(50-75%) дози препарату виводиться у незміненому вигляді протягом 12годин. Ще 28% виділяється у вигляді мікробіологічно неактивного метаболіту. Виведення з калом становить лише близько 2% від дози. Виміряний нирковий кліренс та ефект пробенециду показують, що меропенем піддається як фільтрації, так і канальцевій секреції.

Ниркова недостатність.

Порушення функції нирок зумовлює високі показники AUC у плазмі крові і триваліший період напіввиведення меропенему.

Корекція дози препарату рекомендується для пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок.

Меропенем виводиться шляхом гемодіалізу з кліренсом, що був під час проведення гемодіалізу приблизно в 4рази вищий, ніж у пацієнтів з анурією.

Печінкова недостатність.

Відсутній вплив захворювання печінки на фармакокінетику меропенему після застосування повторних доз препарату.

Дорослі пацієнти.

Не виявлено значних фармакокінетичних відмінностей порівняно зі здоровими особами з аналогічною функцією нирок.


Діти.

Значення Cmax у немовлят і дітей з інфекцією при застосуванні препарату у дозах 10, 20 і 40мг/кг наближаються до значень, виявлених у дорослих після застосування препарату у дозах 500, 1000 і 2000мг відповідно. Фармакокінетичні характеристики залежно від доз препарату і періодів напіввиведення були подібні до таких, що спостерігалися у всіх дорослих, крім наймолодших пацієнтів (<6місяців – t1/2=1,6години). Середні значення кліренсу меропенему становили 5,8мл/хв/кг (6-12років), 6,2мл/хв/кг (2-5років), 5,3мл/хв/кг (6-23місяці) і 4,3мл/хв/кг (2-5місяців). Приблизно 60% дози виводиться з сечею протягом 12годин у вигляді меропенему та ще 12% – у вигляді метаболіту. Концентрації меропенему у спинномозковій рідині у дітей з менінгітом становлять приблизно 20% від одночасно виявлених рівнів препарату у плазмі крові, хоча має місце значна індивідуальна варіабельність показників.

Фармакокінетика меропенему у новонароджених, яким застосовували антибактеріальне лікування, продемонструвала вищий кліренс у новонароджених з більшим хронологічним або гестаційним віком із загальним середнім періодом напіввиведення 2,9години.

Пацієнти літнього віку.

Корекція дози препарату не потрібна пацієнтам літнього віку, за винятком випадків помірного і тяжкого порушення функції нирок.

Клінічні характеристики

Показання.

Меропенем показаний для лікування таких інфекцій у дорослих і дітей віком від 3місяців:

· пневмонії, у тому числі негоспітальної та госпітальної;

· бронхолегеневих інфекцій при муковісцидозі;

· ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів;

· ускладнених інтраабдомінальних інфекцій;

· інфекцій під час пологів і післяпологових інфекцій;

· ускладнених інфекцій шкіри і м’яких тканин;

· гострого бактеріального менінгіту.

Меропенем можна застосовувати для лікування пацієнтів з нейтропенією і гарячкою при підозрі на бактеріальну інфекцію.

Слід розглянути питання про надання офіційної рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних препаратів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до допоміжної речовини препарату.

Підвищена чутливість до будь-якого іншого антибактеріального засобу групи карбапенемів.

Тяжка підвищена чутливість (наприклад, анафілактичні реакції, тяжкі реакції з боку шкіри) до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (наприклад, пеніцилінів або цефалоспоринів).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Досліджень щодо взаємодії препарату з окремо взятими лікарськими засобами, крім пробенециду, не проводили.

Пробенецид конкурує з меропенемом щодо активного канальцієвого виведення і, таким чином, пригнічує ниркову секрецію меропенему, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та підвищення концентрації меропенему у плазмі крові. Слід проявляти обережність у випадку одночасного застосування пробенециду з меропенемом.

Потенційний вплив меропенему на зв’язування з білками інших препаратів або метаболізм не вивчався. Проте зв’язування з білками настільки незначне, що взаємодії з іншими сполуками з урахуванням цього механізму можна не очікувати.

При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження рівнів вальпроєвої кислоти в крові, у результаті чого зниження рівнів вальпроєвої кислоти приблизно за два дні становило 60-100%. Через швидкий початок дії одночасне застосування вальпроєвої кислоти і карбапенемів вважається таким, що не піддається коригуванню, тому слід уникати такої взаємодії.

Одночасне застосування антибіотиків з варфарином може збільшити його антикоагулянтний ефект. Було зареєстровано багато повідомлень про збільшення антикоагулянтного ефекту перорально застосовуваних антикоагулянтних препаратів, у тому числі варфарину, у пацієнтів, які одночасно отримували антибактеріальні препарати. Ризик залежить від виду основних інфекцій, віку і загального стану пацієнта, тому роль антибактеріальних препаратів у підвищення рівнів МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль рівнів МНВ під час і незабаром після одночасного застосування антибіотиків з пероральним антикоагулянтом.

Особливості застосування.

При виборі меропенему як засобу лікування слід брати до уваги доцільність застосування антибактеріального засобу групи карбапенемів, враховуючи такі фактори як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповідних антибактеріальних засобів, а також ризик вибору препарату щодо бактерій, стійких до карбапенемів.

Були зареєстровані, як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, серйозні, іноді з летальними наслідками реакції підвищеної чутливості.

Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровані випадки підвищеної чутливості до карбапенемів, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків, можуть також мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості до бета-лактамних антибіотиків.

При виникненні тяжкої алергічної реакції застосування препарату слід припинити та вдатися до відповідних заходів.

При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов’язаного із застосуванням антибіотиків, і випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості яких може варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо взяти до уваги можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування меропенему виникла діарея. Слід розглянути питання про припинення лікування меропенемом та застосування специфічного лікування, спрямованого протиClostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику кишечнику.

Під час лікування карбапенемами, у тому числі меропенемом, зрідка спостерігалися напади.

У зв’язку з ризиком розвитку печінкової токсичності (порушення функції печінки з холестазом і цитолізом) під час лікування меропенемом слід ретельно контролювати печінкові функції.

Застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки: під час лікування меропенемом у пацієнтів з уже існуючим захворюванням печінки слід ретельно контролювати печінкові функції. Коригування дози препарату не потрібне.

Лікування меропенемом може спричинити розвиток позитивного прямого або непрямого тесту Кумбса.

Одночасне застосування меропенему і вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію не рекомендується.

Меропенем містить приблизно 2мЕкв або 4мЕкв натрію на 500мг або 1г дози препарату відповідно, що необхідно враховувати при призначенні препарату пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані щодо застосування меропенему вагітним жінкам відсутні або їх кількість обмежена.

Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності. Як запобіжний захід бажано уникати застосування меропенему у період вагітності.

Невідомо, чи проникає меропенем у грудне молоко людини. Меропенем виявляється у дуже низьких концентраціях у грудному молоці тварин. Враховуючи користь терапії для жінок, необхідно прийняти рішення щодо того, припинити грудне годування чи припинити лікування меропенемом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводили.

Спосіб застосування та дози.

Наведені нижче таблиці містять загальні рекомендації щодо дозування лікарського засобу.

Доза меропенему і тривалість лікування залежить від виду збудника хвороби, тяжкості захворювання та індивідуальної чутливості пацієнта.

Меропенем при застосуванні у дозі до 2г 3 рази на добу дорослим та дітям з масою тіла більше 50кг та у дозі до 40мг/кг 3 рази на добу дітям особливо підходить для лікування деяких видів інфекцій, таких як госпітальні інфекції, спричиненіPseudomonas aeruginosa абоAcinetobacter spp.

Таблиця1

Рекомендовані дози дорослим та дітям з масою тіла більше 50кг

Інфекція

Одноразова доза для введення кожні 8годин

Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна

500мг або 1г

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

500мг або 1г

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

500мг або 1г

Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції

500мг або 1г

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

500мг або 1г

Гострий бактеріальний менінгіт

Лікування пацієнтів з фібрильною нейтропенією

Меропенем зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від15до 30хвилин.

Крім того, дози препарату до 1г можна вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5хвилин. Дані з безпеки щодо введення дорослим препарату у дозі 2г у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції обмежені.

Порушення функції нирок.

Таблиця2

Рекомендовані дози препарату дорослим та дітям з масою тіла більше 50кг, якщо кліренс креатиніну у пацієнтів становить менше 51мл/хв

Кліренс креатиніну (мл/хв)

Одноразова доза

(див. Таблицю1)

Частота

26-50

повна одноразова доза

кожні 12годин

10-25

половина одноразової дози

кожні 12годин

<10

половина одноразової дози

кожні 24години

Дані щодо застосування вказаних у Таблиці2 доз препарату, відкоригованих на одиницю дози 2г, обмежені.

Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації, тому необхідну дозу препарату слід вводити після завершення процедури гемодіалізу.

Рекомендацій щодо дози препарату для пацієнтів, які отримують перитонеальний діаліз, немає.

Порушення функції печінки.

Для пацієнтів з порушенням функції печінки коригування дози препарату не потрібне.

Дозування пацієнтам літнього віку.

Пацієнтам літнього віку з нормальною функцією нирок і зі значеннями кліренсу креатиніну вище 50 мл/хв коригування дози не потрібне.

Таблиця3

Рекомендовані дози препарату дітям віком від 3місяців до 11років і з масою тіла до 50кг

Інфекція

Одноразова доза для введення кожні 8годин

Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна

10 або 20мг/кг маси тіла

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі

40мг/кг маси тіла

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

10 або 20мг/кг маси тіла

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

10 або 20мг/кг маси тіла

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

10 або 20мг/кг маси тіла

Гострий бактеріальний менінгіт

40мг/кг маси тіла

Лікування пацієнтів з фібрильною нейтропенією

20мг/кг маси тіла

Досвіду застосування препарату дітям з порушенням функції нирок немає.

Меропенем зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30хвилин. Крім того, дози меропенему до 20мг/кг можна вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5хвилин. Дані з безпеки щодо введення дітям препарату у дозі 40мг/кг у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції обмежені.

Діти з масою тіла більше 50кг.

Слід застосовувати дозу, як дорослим пацієнтам.

Проведення внутрішньовенної болюсної ін’єкції

Розчин для болюсної ін’єкції слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу у воді для ін’єкцій до отримання концентрації 50мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для болюсної ін’єкції зберігалася протягом 3годин при кімнатній температурі (15-25°С).

З мікробіологічної точки зору лікарський засіб необхідно використати негайно.

Якщо лікарський засіб використано не одразу, за термін та умови його зберігання після приготування відповідає лікар.

Проведення внутрішньовенної інфузії.

Розчин для інфузії слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу у 0,9% розчині натрію хлориду для інфузій або у 5% розчині глюкози (декстрози) для інфузій до отримання концентрації 1-20мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для інфузії з використанням 0,9% розчину натрію хлориду зберігалася протягом 6 годин при кімнатній температурі (15-25°С) або впродовж 24годин при температурі 2-8°С. Приготований розчин, якщо він був охолоджений, слід використати протягом 2годин після зберігання у холодильнику. З мікробіологічної точки зору лікарський засіб необхідно використати негайно. Якщо лікарський засіб використано не одразу, за термін та умови його зберігання після приготування відповідає лікар.

Приготований з 5% розчином глюкози (декстрози) розчин меропенему слід використати негайно, тобто протягом 1години після приготування.

Рекомендується застосовувати свіжоприготовлені розчини меропенему для внутрішньовенних ін’єкцій та інфузій.


Розчинник

Тривалість стабільності (год)

при температурі до

25°С

4°С

Розчини (1-20мг/мл), приготовлені з:

0,9% натрію хлоридом

8

48

5% глюкозою

3

14

5% глюкозою та 0,225% натрію хлоридом

3

14

5% глюкозою та 0,9% натрію хлоридом

3

14

5% глюкозою та 0,15% калію хлоридом

3

14

2,5% або 10% розчином манітолу для внутрішньовенної інфузії

3

14

10% глюкозою

2

8

5% глюкозою та 0,02% натрію

бікарбонатом для внутрішньовенних інфузій

2

8

Під час приготування розчину слід застосовувати стандартні асептичні методики.

Перед застосуванням приготовлений розчин збовтати.

Усі флакони призначені лише для одноразового застосування.

Діти.

Препарат застосовувати дітям віком від 3місяців.

Передозування.

Відносне передозування можливе у пацієнтів з порушенням функції нирок у випадку, якщо доза препарату не коригується. Небажані реакції після передозування відповідають профілю зазначених побічних реакцій і, як правило, вони легкі і минають після відміни препарату або зниження його дози. Слід розглянути необхідність симптоматичного лікування.

В осіб з нормальною функцією нирок відбувається швидке виведення препарату нирками.

Гемодіаліз виводить меропенем і його метаболіти з організму.

Побічні реакції.

Найчастішими небажаними реакціями, пов’язаними із застосуванням меропенему, є діарея, висипання, нудота/блювання, запалення у місці введення ін’єкції, тромбоцитоз та підвищення рівнів печінкових ферментів.

У наведеній нижче таблиці побічні реакції розподілено за системами органів.

Система органів

Побічна реакція

Інфекції та інвазії

Оральний та вагінальний кандидоз.

З боку крові та лімфатичної системи

Тромбоцитемія.

Еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія.

Агранулоцитоз, гемолітична анемія.

З боку імунної системи

Ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція.

З боку нервової системи

Головний біль.

Парестезії.

Судоми.

З боку шлунково-кишкового тракту

Діарея, блювання, нудота, біль у животі.

Коліт, асоційований із застосуванням антибіотиків.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Підвищення рівнів трансаміназ, підвищення рівнів лужної фосфатази у крові, підвищення рівнів лактатдегідрогенази у крові.

Підвищення рівнів білірубіну в крові.


З боку шкіри та підшкірної тканини

Висипання, свербіж.

Кропив’янка.

Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема.

З боку нирок і сечовивідних шляхів

Підвищення рівнів креатиніну в крові, підвищення рівнів сечовини в крові.

Загальні розлади та стан місця введення препарату

Запалення, біль.

Тромбофлебіт.

Біль у місці ін’єкції.

Термін придатності. 2роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С. Не заморожувати.

Несумісність.

Меропенем не слід змішувати або додавати до інших лікарських засобів.

Меропенем, призначений для болюсних внутрішньовенних ін’єкцій, слід відновлювати у стерильній воді для ін’єкцій.

Меропенем у флаконах для внутрішньовенних інфузій можна безпосередньо відновити у 0,9% розчині натрію хлориду або 5% розчині глюкози для проведення інфузій.

Упаковка. По 0,5г або 1г у флаконах; по 1 або 50флаконів у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків».

Виробництво з пакування in bulk фірми-виробника Шеньчжень Хайбинь Фармасьютикел Ко., Лтд, Китай.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

МЕРОПЕНЕМ

(MEROPENEM)

Состав:

действующее вещество:mеrореnеm;

1флакон содержит меропенема тригидрат в пересчете на 0,5г или 1г меропенема безводного;

вспомогательное вещество: натрия карбонат безводный.

Лекарственная форма.Порошок для раствора для инъекций.

Основные физико-химические свойства: кристаллический порошок белого или со слегка желтоватым оттенком цвета.

Фармакотерапевтическая группа.Антимикробные средства для системного применения. Карбапенемы. КодАТХJ01DН02.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Меропенем оказывает бактерицидное действие путем ингибирования синтеза стенок бактериальных клеток у грамположительных и грамотрицательных бактерий путем связывания с белками, связывающими пенициллин (PBP).

Как и в случае с другими бета-лактамными антибактериальными средствами, показатели времени, при которых концентрации меропенема превышали минимальные ингибирующие концентрации (МIС) (Т>МIС), указывали на высокую степень корреляции с эффективностью.

Бактериальная резистентность к меропенему может возникнуть в результате: снижения проницаемости внешней мембраны грамотрицательных бактерий (в связи со снижением продуцирования поринов); снижения сродства с целевыми PBP; повышения экспрессии компонентов ефлюксного насоса; продукции бета-лактамаз, которые могут гидролизовать карбапенемы.

Перекрестная резистентность между меропенемом и лекарственными средствами, принадлежащими к классам хинолонов, аминогликозидов, макролидов и тетрациклинов, с учетом целевых микроорганизмов отсутствует. Тем не менее бактерии могут проявлять резистентность к более чем одному классу антибактериальных препаратов в случае, когда вовлеченый в действие механизм включает непроницаемость мембраны клеток и/или присутствие ефлюксного(-ых) насоса (насосов).

Предельные значения МIС приведены ниже.

Микроорганизм

Чувствительный (S), (мг/л)

Резистентный (R), (мг/л)

Enterobacteriaceae

≤ 2

> 8

Pseudomonas

≤ 2

> 8

Acinetobacter

≤ 2

> 8

Streptococcus, группи А, В, C, G

≤ 2

> 2

Streptococcus pneumoniae1

≤ 2

> 2

Другие стрептококки

2

2

Enterococcus

Staphylococcus2

примечание3

примечание3

Haemophilus influenzae1 и Моraxella catarrhalis

≤ 2

> 2

Neisseria meningitidis2,4

≤ 0,25

> 0,25

Грамположительные анаэробы

≤ 2

> 8

Грамотрицательные анаэробы

≤ 2

> 8

Предельные значения, не связанные с видами микроорганизмов5

≤ 2

> 8

1Предельные значения меропенема дляStreptococcus pneumoniae иHaemophilus influenzae при менингите составляют 0,25/лмг/л.

2Штаммы микроорганизмов со значениями МIС, выше предельных значений S/I, являются очень редкими или о них в данный момент не сообщалось. Анализы по идентификации и противомикробной чувствительности по отношению к любому такому изоляту необходимо повторить, и если результат подтверждается, изолят направляется в референсную лабораторию. До того времени, пока есть данные о клиническом ответе верифицированных изолятов с МIС, выше текущих предельных значений резистентности, изоляты следует регистрировать как устойчивые.

3Чувствительность стафилококков к меропенему прогнозируется, исходя из данных по поводу чувствительности к метициллину.

4Предельные значения меропенема дляNeisseria meningitidis относятся только к менингиту.

5Предельные значения, не связанные с видами микроорганизмов, были определены в основном исходя из данных фармакокинетики и фармакодинамики, и они не зависят от распределения МIС отдельных видов. Эти значения предназначены для использования в отношении видов, не указанных в таблице и сносках.

«–»Проведение анализа по определению чувствительности не рекомендуется, поскольку вид является плохой мишенью для проведения лечения лекарственным средством.

Распространенность приобретенной резистентности может изменяться географически и во времени для отдельных видов, поэтому желательно опираться на местную информацию о резистентности микроорганизмов, особенно при лечении тяжелых инфекций. В случае необходимости, когда уровень распространенности резистентности микроорганизмов на местном уровне является таким, что польза от применения лекарственного средства, по крайней мере, по отношению к некоторым видам инфекций, вызывает сомнения, следует обратиться за консультацией к эксперту.

Обычно чувствительные виды патогенных микроорганизмов.

Грамположительные аэробы:Enterococcus faecalis 6,Staphylococcus aureus (чувствительный к метициллину)7,Staphylococcus species (чувствительный к метициллину), в том числеStaphylococcus epidermidis,Streptococcus agalactiae (группа В), группаStreptococcus milleri (S . anginosus , S . constellatus иS . intermedius),Streptococcus pneumoniae,Streptococcus pyogenes (группа А).

Грамотрицательные аэробы:Citrobacter freudii,Citrobacter koseri,Enterobacter aerogenes,Enterobacter cloacae,Escherichia coli,Haemophilus influenzae,Klebsiella oxytoca,Klebsiella pneumoniae,Morganella morganii,Neisseria meningitides , Proteus mirabilis,Proteus vulgaris,Serratia marcescens .

Грамположительные анаэробы:Clostridium perfringens,Peptoniphilus asaccharolyticusPeptostreptococcus species (в том числеP. micros, P. anaerobius, P. magnus).

Грамотрицательные анаэробы:Bacteroides caccae, группаBacteroides fragilis,Prevotella bivia

Prevotella disiens

Виды, приобретенная резистентность которых может быть проблемой.

Грамположительные аэробы:Enterococcus faecium6,8

Грамотрицательные аэробы:Acinetobacter species,Burkholderia cepacia,Pseudomonas aeruginosa

По своей природе резистентные микроорганизмы.

Грамотрицательные аэробы:Stenotrophomonas maltophilia,Legionella species

Другие микроорганизмы:Chlamydophila pneumoniae,Chlamydophila psittaci,Coxiella burnetii,Mycoplasma pneumoniae

6Виды, которые проявили естественную промежуточную чувствительность.

7Все метициллин-резистентные стафилококки резистентны к меропенему.

8Показатель резистентности > 50%.

Фармакокинетика.

У здоровых людей средний период полувыведения из плазмы крови составляет приблизительно 1час, средний объем распределения составляет около 0,25л/кг (11-27л), средний клиренс составляет 287мл/мин при применении препарата в дозе 250мг, со снижением клиренса до 205мл/мин при применении препарата в дозе 2г. При применении препарата в дозах 500, 1000 и 2000мг, вводимых в виде инфузии в течение 30минут, средние значения Cmax соответственно составляют примерно 23, 49 и 115мкг/мл; соответствующие значения AUC составляли 39,3, 62,3 и 153мкг×ч/мл. После проведения инфузии в течение 5минут значения Cmax составляли 52 и 112мкг/мл при введении препарата в дозах 500 и 1000мг соответственно. При введении нескольких доз препарата каждые 8часов пациентам с нормальной функцией почек накопления меропенема не наблюдалось.

Распределение.

Среднее значение связывания меропенема с белками плазмы крови составляет примерно 2% и не зависит от концентрации препарата. После быстрого введения препарата (5минут или меньше) фармакокинетика биэкспоненциальная, но это гораздо менее очевидно после
30-минутной инфузии. Было обнаружено, что меропенем хорошо проникает в некоторые жидкости и ткани организма, включая легкие, бронхиальный секрет, желчь, спинномозговую жидкость, ткани половых органов женщины, кожу, фасции, мышцы и перитонеальные экссудаты.

Метаболизм.

Меропенем метаболизируется путем гидролиза бета-лактамного кольца, образуя микробиологически неактивный метаболит. В условияхin vitro меропенем демонстрирует пониженную восприимчивость к гидролизу под действием дегидропептидазы-И (ДГП-И) человека по сравнению с имипенемом, и потребности в одновременном применении ингибитора ДГП-И нет.

Выведение.

Меропенем в первую очередь выводится в неизмененном виде почками, около 70%
(50-75%) дозы препарата выводится в неизмененном виде в течение 12часов. Еще 28% выделяется в виде микробиологически неактивного метаболита. Вывод с калом представляет собой лишь около 2% от дозы. Измеренный почечный клиренс и эффект пробенецида показывают, что меропенем подвергается как фильтрации, так и канальцевой секреции.

Почечная недостаточность.

Нарушение функции почек приводит к высоким показателям AUC в плазме крови и длительному периоду полувыведения меропенема.

Коррекция дозы препарата рекомендуется для пациентов с умеренным и тяжелым нарушением функции почек.

Меропенем выводится путем гемодиализа с клиренсом, который был во время проведения гемодиализа примерно в 4раза выше, чем у пациентов с анурией.

Печеночная недостаточность.

Отсутствует влияние заболевания печени на фармакокинетику меропенема после применения повторных доз препарата.

Взрослые пациенты.

Не обнаружено значительных фармакокинетических различий по сравнению со здоровыми лицами с аналогичной функцией почек.

Дети.

Значения Cmax у младенцев и детей с инфекцией при применении препарата в дозах 10, 20 и 40мг/кг приближаются к значениям, выявленным у взрослых после применения препарата в дозах 500, 1000 и 2000мг соответственно. Фармакокинетические характеристики в зависимости от доз препарата и периодов полувыведения были подобны наблюдавшимся у всех взрослых, кроме самых младших пациентов (<6месяцев – t1/2=1,6часа). Средние значения клиренса меропенема составляли 5,8мл/мин/кг (6-12лет), 6,2мл/мин/кг (2-5лет), 5,3мл/мин/кг (6-23месяца) и 4,3мл/мин/кг (2-5месяцев). Примерно 60% дозы выводится с мочой в течение 12часов в виде меропенема и еще 12% ‑ в виде метаболита. Концентрации меропенема в спинномозговой жидкости у детей с менингитом составляют примерно 20% от одновременно выявленных уровней препарата в плазме крови, хотя имеет место значительная индивидуальная вариабельность показателей.

Фармакокинетика меропенема у новорожденных, которым применяли антибактериальное лечение, продемонстрировала высокий клиренс у новорожденных с большим хронологическим или гестационным возрастом с общим средним периодом полувыведения 2,9часа.

Пациенты пожилого возраста

Коррекция дозы препарата не требуется пациентам пожилого возраста, за исключением случаев умеренного и тяжелого нарушения функции почек.

Клинические характеристики.

Показания.

Меропенем показан для лечения таких инфекций у взрослых и детей с 3месяцев:

· пневмонии, в том числе внебольничной и госпитальной;

· бронхолегочных инфекций при муковисцидозе;

· осложненных инфекций мочевыводящих путей;

· осложненных интраабдоминальных инфекций;

· инфекций во время родов и послеродовых инфекций;

· осложненных инфекций кожи и мягких тканей;

· острого бактериального менингита.

Меропенем можно применять для лечения пациентов с нейтропенией и лихорадкой при подозрении на бактериальную инфекцию.

Следует рассмотреть вопрос о предоставлении официальной рекомендации относительно соответствующего применения антибактериальных препаратов.

Противопоказания.

Повышенная чувствительность к действующему веществу или к вспомогательному веществу препарата.

Повышенная чувствительность к любому другому антибактериальному средству группы карбапенемов.

Тяжелая повышенная чувствительность (например, анафилактические реакции, тяжелые кожные реакции) к любому другому типу бета-лактамных антибактериальных средств (например, пенициллинам или цефалоспоринам).

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Исследований по взаимодействию препарата с отдельно взятыми лекарственными средствами, кроме пробенецида, не проводили.

Пробенецид конкурирует с меропенемом по активному канальцевому выведению и, таким образом, подавляет почечную секрецию меропенема, что приводит к увеличению периода полувыведения и повышению концентрации меропенема в плазме крови. Следует проявлять осторожность при одновременном применении пробенецида с меропенемом.

Потенциальное влияние Меропенема на связывание с белками других препаратов или метаболизм не изучалось. Однако связывание с белками настолько незначительное, что взаимодействия с другими соединениями с учетом этого механизма можно не ожидать.

При одновременном применении с карбапенемами было зарегистрировано снижение уровней вальпроевой кислоты в крови, в результате чего снижение уровней вальпроевой кислоты примерно за два дня составило 60-100%. Благодаря быстрому началу действия одновременное применение вальпроевой кислоты и карбапенемов считается не поддающимся корректировке, поэтому следует избегать такого взаимодействия.

Одновременное применение антибиотиков с варфарином может увеличить его антикоагулянтный эффект. Было зарегистрировано много сообщений об увеличении антикоагулянтного эффекта перорально применяемых антикоагулянтных препаратов, в том числе варфарина, у пациентов, которые одновременно получали антибактериальные препараты. Риск зависит от вида основных инфекций, возраста и общего состояния пациента, поэтому роль антибактериальных препаратов в повышении уровня МНО (международного нормализованного отношения) оценить трудно. Рекомендуется проводить частый контроль уровня МНО во время и вскоре после одновременного применения антибиотиков с пероральным антикоагулянтом.

Особенности применения.

При выборе меропенема как средства лечения следует учитывать целесообразность применения антибактериального средства группы карбапенемов, учитывая такие факторы как тяжесть инфекции, распространенность резистентности к другим соответствующим антибактериальным средствам, а также риск выбора препарата в отношении бактерий, устойчивых к карбапенемам.

Были зарегистрированы, как и при применении других бета-лактамных антибиотиков, серьезные, иногда с летальным исходом реакции повышенной чувствительности.

Пациенты, у которых в анамнезе зарегистрированы случаи повышенной чувствительности к карбапенемам, пенициллинам или другим бета-лактамным антибиотикам, могут также иметь повышенную чувствительность к меропенему. Перед началом терапии меропенемом следует провести тщательный опрос относительно предыдущих реакций повышенной чувствительности к бета-лактамным антибиотикам.

При возникновении тяжелой аллергической реакции применение препарата следует прекратить и прибегнуть к соответствующим мерам.

При применении практически всех антибактериальных препаратов, в том числе меропенема, были зарегистрированы случаи колита, связанного с применением антибиотиков, и случаи псевдомембранозного колита, степень тяжести которых может варьировать от легкой до угрожающей жизни. Поэтому важно принять во внимание возможность такого диагноза у пациентов, у которых во время или после применения меропенема возникла диарея. Следует рассмотреть вопрос о прекращении лечения меропенемом и применения специфического лечения, направленного противClostridium difficile. Не следует назначать лекарственные средства, которые подавляют перистальтику кишечника.

Во время лечения карбапенемами, в том числе меропенемом, изредка наблюдались приступы.

В связи с риском развития печеночной токсичности (нарушение функции печени с холестазом и цитолизом) при лечении меропенемом следует тщательно контролировать печеночные функции.

Применение препарата пациентам с заболеваниями печени: при лечении меропенемом у пациентов с уже существующими заболеваниями печени следует тщательно контролировать печеночные функции. Корректировка дозы препарата не требуется.

Лечение меропенемом может вызвать развитие положительного прямого или косвенного теста Кумбса.

Одновременное применение меропенема и вальпроевой кислоты/вальпроата натрия не рекомендуется.

Меропенем содержит приблизительно 2мЭкв или 4мЭкв натрия на 500мг или 1г дозы препарата соответственно, что необходимо учитывать при назначении препарата пациентам, находящимся на диете с контролируемым содержанием натрия.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Данные о применении меропенема беременным женщинам отсутствуют или их количество ограничено.

Исследования на животных не выявили прямых или опосредованных эффектов репродуктивной токсичности. В качестве меры пресечения желательно избегать применения меропенема в период беременности.

Неизвестно, проникает ли меропенем в грудное молоко человека. Меропенем определяется в очень низких концентрациях в грудном молоке животных. Учитывая пользу терапии для женщин, необходимо принять решение относительно того, прекратить ли грудное вскармливание или прекратить лечение меропенемом.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Исследований влияния препарата на способность управлять транспортными средствами и работать с механизмами не проводили.

Способ применения и дозы.

Приведенные ниже таблицы содержат общие рекомендации относительно дозирования лекарственного средства.

Доза меропенема и продолжительность лечения зависит от вида возбудителя болезни, тяжести заболевания и индивидуальной чувствительности пациента.

Меропенем при применении в дозе до 2г 3 раза в сутки взрослым и детям с массой тела более 50кг и в дозе до 40мг/кг 3 раза в сутки детям особенно подходит для лечения некоторых видов инфекций, таких как госпитальные инфекции, вызванныеPseudomonas aeruginosa илиAcinetobacter spp

Таблица1

Рекомендуемые дозы взрослым и детям с массой тела более 50кг

Инфекция

Разовая доза для введения каждые 8часов

Пневмония, в том числе негоспитальная и госпитальная

500мг или 1г

Бронхолегочные инфекции при муковисцидозе

Осложненные инфекции мочевыводящих путей

500мг или 1г

Осложненные интраабдоминальные инфекции

500мг или 1г

Инфекции во время родов и послеродовые инфекции

500мг или 1г

Осложненные инфекции кожи и мягких тканей

500мг или 1г

Острый бактериальный менингит

Лечение пациентов с фебрильной нейтропенией

Меропенем обычно следует применять в виде внутривенной инфузии продолжительностью от 15до 30минут.

Кроме того, дозы препарата до 1г можно вводить в виде внутривенной болюсной инъекции в течение приблизительно 5минут. Данные по безопасности относительно введения взрослым препарата в дозе 2г в виде внутривенной болюсной инъекции ограничены.

Нарушение функции почек.

Таблица2

Рекомендуемые дозы препарата взрослым и детям с массой тела более 50кг, если клиренс креатинина у пациентов составляет менее 51мл/мин

Клиренс креатинина (мл/мин)

Разовая доза (см.Таблицу1)

Частота

26-50

полная разовая доза

каждые 12часов

10-25

половина разовой дозы

каждые 12часов

<10

половина разовой дозы

каждые 24часа

Данные о применении указанных в Таблице 2доз препарата, откорректированных на единицу дозы 2г, ограничены.

Меропенем выводится с помощью гемодиализа и гемофильтрации, поэтому необходимую дозу препарата следует вводить после завершения процедуры гемодиализа.

Рекомендаций относительно дозы препарата для пациентов, получающих перитонеальный диализ, нет.

Нарушение функции печени.

Для пациентов с нарушением функции печени коррекции дозы препарата не требуется.

Дозирование для пациентов пожилого возраста.

Для пациентов пожилого возраста с нормальной функцией почек и со значениями клиренса креатинина 50мл/мин коррекции дозы не требуется.

Таблица3

Рекомендуемые дозы препарата детям с 3месяцев до 11лет и с массой тела до 50кг

Инфекция

Разовая доза для введения каждые 8часов

Пневмония, в том числе негоспитальная и госпитальная

10 или 20мг/кг массы тела

Бронхолегочные инфекции при муковисцидозе

40мг/кг массы тела

Осложненные инфекции мочевыводящих путей

10 или 20мг/кг массы тела

Осложненные интраабдоминальные инфекции

10 или 20мг/кг массы тела

Осложненные инфекции кожи и мягких тканей

10 или 20мг/кг массы тела

Острый бактериальный менингит

40мг/кг массы тела

Лечение пациентов с фебрильной нейтропенией

20мг/кг массы тела

Опыта применения препарата детям с нарушением функции почек нет.

Меропенем обычно следует применять в виде внутривенной инфузии продолжительностью от 15 до 30минут. Кроме того, дозы меропенема до 20мг/кг могут быть введены в виде внутривенной болюсной инъекции в течение 5минут. Данные по безопасности, относительно введения детям препарата в дозе 40мг/кг в виде внутривенной болюсной инъекции, ограничены.

Дети с массой тела более 50кг.

Следует применять дозу, как взрослым пациентам.

Проведение внутривенной болюсной инъекции.

Раствор для болюсной инъекции следует готовить путем растворения лекарственного средства в воде для инъекций до получения концентрации 50мг/мл.

Химическая и физическая стабильность приготовленного раствора для болюсной инъекции сохранялась в течение 3часов при комнатной температуре (15-25°С).

С микробиологической точки зрения лекарственное средство необходимо использовать немедленно.

Если лекарственное средство сразу же не использовано, за срок и условия его хранения после приготовления отвечает врач.

Проведение внутривенной инфузии.

Раствор для инфузии следует готовить путем растворения лекарственного средства в 0,9% растворе натрия хлорида для инфузий или в 5% растворе глюкозы (декстрозы) для инфузий до получения концентрации 1-20мг/мл.

Химическая и физическая стабильность приготовленного раствора для инфузии с использованием 0,9% раствора натрия хлорида сохранялась в течение 6 часов при комнатной температуре (15-25°С) или в течение 24часов при температуре 2-8°С. Приготовленный раствор, если он был охлажден, следует использовать в течение 2часов после хранения в холодильнике. С микробиологической точки зрения лекарственное средство необходимо использовать немедленно. Если лекарственное средство сразу же не использовано, за термин и условия его хранения после приготовления отвечает врач.

Приготовленный с 5% раствором глюкозы (декстрозы) раствор меропенема следует использовать немедленно, то есть в течение 1часа после приготовления.

Рекомендуется применять свежеприготовленные растворы меропенема для внутривенных инъекций и инфузий согласно условиям, приведенным в таблице.

Растворитель

Длительность стабильности (ч)

при температуре до

25°С

4°С

Растворы (1-20мг/мл), приготовленные с:

0,9% натрия хлоридом

8

48

5% глюкозой

3

14

5% глюкозой и 0,225% натрия хлоридом

3

14

5% глюкозой и 0,9% натрия хлоридом

3

14

5% глюкозой и 0,15% калия хлоридом

3

14

2,5% или 10% раствором маннитола для внутривенной инфузии

3

14

10% глюкозой

2

8

5% глюкозой и 0,02% натрия

бикарбонатом для внутривенных инфузий

2

8

Во время приготовления раствора следует применять стандартные асептические методики.

Перед применением приготовленный раствор взболтать.

Все флаконы предназначены только для одноразового применения.

Дети.

Препарат применять детям с 3месяцев.

Передозировка.

Относительная передозировка возможна у пациентов с нарушением функции почек в случае, если доза препарата не корректируется. Нежелательные реакции после передозировки соответствуют профилю указанных побочных реакций и, как правило, они легкие и проходят после отмены препарата или снижения его дозы. Следует рассмотреть необходимость симптоматического лечения.

У лиц с нормальной функцией почек происходит быстрое выведение препарата почками.

Гемодиализ выводит меропенем и его метаболиты из организма.

Побочные реакции.

Самыми частыми нежелательными реакциями, связанными с применением меропенема, были диарея, сыпь, тошнота/рвота, воспаление в месте введения инъекции, тромбоцитоз и повышение уровня печеночных ферментов.

В приведенной ниже таблице все побочные реакции указаны по системам органов.

Система органов

Побочная реакция

Инфекции и инвазии

Оральный и вагинальный кандидоз.

Со стороны крови и лимфатической системы

Тромбоцитемия.

Эозинофилия, тромбоцитопения, лейкопения, нейтропения.

Агранулоцитоз, гемолитическая анемия.

Со стороны иммунной системы

Ангионевротический отек, анафилактическая реакция.

Со стороны нервной системы

Головная боль.

Парестезии.

Судороги.

Со стороны желудочно-кишечного тракта

Диарея, рвота, тошнота, боль в животе.

Колит, ассоциированный с применением антибиотиков.

Со стороны печени и желчевыводящих путей

Повышение уровня трансаминаз, повышение уровня щелочной фосфатазы в крови, повышение уровней лактатдегидрогеназы в крови.

Повышение уровня билирубина в крови.

Со стороны кожи и подкожной ткани

Сыпь, зуд.

Крапивница.

Токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона, мультиформная эритема.

Со стороны почек и мочевыводящих путей

Повышение уровня креатинина в крови, повышение уровня мочевины в крови.

Общие нарушения и состояние места введения препарата

Воспаление, боль.

Тромбофлебит.

Боль в месте инъекции.

Срок годности. 2года.

Условия хранения. Хранить в недоступном для детей месте в оригинальной упаковке при температуре не выше 25°С. Не замораживать.

Несовместимость.

Меропенем не следует смешивать или добавлять к другим лекарственным средствам.

Меропенем, который предназначен для болюсных инъекций, следует восстанавливать в стерильной воде для инъекций.

Меропенем во флаконах для внутривенных инфузий можно непосредственно восстановить в 0,9% растворе натрия хлорида или 5% растворе глюкозы для проведения инфузий.

Упаковка. По 0,5г или 1г во флаконах; по 1 или 50флаконов в пачке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель. Частное акционерное общество«Лекхим-Харьков».

Производство из упаковки in bulk фирмы-производителя Шеньчжень Хайбинь Фармасьютикел Ко., Лтд, Китай.

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Украина, 61115, Харьковская обл., город Харьков, улица Северина Потоцкого, дом 36.