МЕТРОНІДАЗОЛ-ДАРНИЦЯ

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕТРОНІДАЗОЛ-ДАРНИЦЯ

(METRONIDAZOL E -DARNITSA)

Склад:

діюча речовина:metronidazole;

1 мл розчину містить метронідазолу - 5 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідрофосфат додекагідрат, кислота лимонна моногідрат, вода для ін’єкцій.

Лікарська формаРозчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Похідні імідазолу.

Код АТС  J01X D01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Діюча речовина препарату - метронідазол - належить до групи похідних нітроімідазолу. Метронідазол здатен проникати у мікроорганізми та за анаеробних умов утворює з мікробною піруват-фередоксиноксидоредуктазою нітрозорадикали шляхом окиснення фередоксину і флаводоксину. Нітрозорадикали утворюють продукти приєднання з основними парами ДНК, що призводить до розриву ланцюгів ДНК і до смерті мікробних клітин.

Мінімальна інгібуюча концентрація (MIC) метронідазолу встановлена Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості, точки переривання, що відділяють чутливі організми (S) від резистентних (R), такі:

грампозитивні анаероби (S: ≤ 4 мг/мл, R > 4 мг/мл);

грамнегативні анаероби (S: ≤ 4 мг/мл, R > 4 мг/мл).

Перелік чутливих і резистентних мікроорганізмів

(за даними Центрального управління з аналізу даних щодо резистентності антибіотиків системної дії, Німеччина, грудень 2009 р.):

Чутливі види

Анаероби

Bacteroides fragilis

Clostridium difficile°

Clostridium perfringens°∆

Fusobacterium spp.°

Peptoniphilus spp.°

Peptostreptococcus spp.°

Porphyromonas spp.°

Prevotella spp.

Veillonella spp.°

Інші мікроорганізми

Entamoeba histolytica°

Gardnerella vaginalis°

Giardia lamblia°

Trichomonas vaginalis°

Види, для яких набута чутливість може становити проблему

Грамнегативні аероби

Helicobacter pylori

Вродженорезистентні види(всі облігатні аероби)

Грампозитивні аероби

Enterococcus spp.

Staphylococcus spp.

Streptococcus spp.

Грамнегативні аероби

Enterobacteriaceae

Haemophilus spp.

° На час публікації цих таблиць доступних даних не існувало. У первинній літературі наведено ймовірні стандартні референтні посилання і терапевтичні рекомендації з чутливості відповідних видів.

Δ Можна застосовувати лише пацієнтам з алергією на пеніцилін.

Фармакокінетика

Після внутрішньовенного введення метронідазол широко метаболізується у тканинах організму. Зв’язування з білками плазми крові становить менше 20 %, видимий об’єм розподілу становить 36 літрів. Виявляється у більшості тканин і рідин організму, включаючи жовч, кістки, церебральний абсцес, спинно-мозкову рідину, печінку, слину, сім’яну рідину і виділення з піхви, де досягаються концентрації, близькі до концентрації у плазмі. Також проникає через плаценту у грудне молоко у концентраціях, еквівалентних концентраціям у плазмі крові.

Метронідазол метаболізується у печінці шляхом окиснення бокових ланцюгів і утворення глюкуроніду. Його метаболіти включають продукт кислотного окиснення, гідроксильне похідне і глюкуронід. Основний метаболіт у плазмі крові - гідроксильований метаболіт, а основний метаболіт у сечі - кислотний.

Приблизно 80 % метронідазолу виводиться нирками, з них до 10 % - у незміненій формі. Невелика кількість метронідазолу виводиться через печінку. Період напіввиведення становить 8 (6-10) годин.

Ниркова недостатність затримує виділення лише незначною мірою.

При тяжких захворюваннях печінки слід очікувати на зниження плазмового кліренсу і подовження періоду напіввиведення із плазми крові (до 30 годин).

Клінічні характеристики

Показання.

Лікування та профілактика інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до метронідазолу (в основному анаеробними бактеріями):

- інфекції центральної нервової системи (включаючи абсцес мозку, менінгіт);

- інфекції легенів і плеври (включаючи некротичну пневмонію, аспіраційну пневмонію, абсцес легенів);

- ендокардит;

- інфекції травного тракту і черевної порожнини (включаючи перитоніт, абсцес печінки, інфекції після операцій на товстій або прямій кишці, гнійні ураження абдомінальної або тазової порожнини);

- гінекологічні інфекції (включаючи ендометрит після гістеректомії або кесаревого розтину, пологову гарячку, септичний аборт);

- інфекції ЛОР-органів і ротової порожнини (включаючи ангіну Сімановського - Плаута - Вінсента);

- інфекції кісток і суглобів (включаючи остеомієліт);

- газова гангрена;

- септицемія з тромбофлебітом.

Профілактичне застосування завжди показане перед операціями з високим ризиком анаеробних інфекцій (перед гінекологічними та інтраабдомінальними операціями).

При змішаних аеробних та анаеробних інфекціях слід застосовувати додатково відповідні антибіотики для лікування аеробних інфекцій.

При застосуванні метронідазолу слід враховувати національні та міжнародні рекомендації щодо належного застосування антимікробних препаратів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до метронідазолу, інших нітроімідазольних похідних або до інших компонентів препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні препарату з іншими лікарськими засобами можливі такі взаємодії:

з аміодароном - повідомлялося про подовження інтервалу QT іtorsade de pointes; при одночасному застосуванні препаратів рекомендується моніторинг інтервалу QT на електрокардіограмі, а у разі появи симптомів, що можуть вказувати наtorsade de pointes, таких як запаморочення, прискорене серцебиття або втрата свідомості, - звернутися до лікаря;

з барбітуратами -посилення печінкового метаболізму метронідазолу та зниження періоду його напіввиведення з плазми крові до 3 годин;

з бусульфаном,карбамазепіном, літієм, такролімусом, фторурацилом, циклоспорином -підвищення концентрації останніх у плазмі крові (у випадку такролімусу - можливо, через пригнічення його печінкового метаболізму); при одночасному застосуванні метронідазолу з літієм слід дотримуватись обережності, з такролімусом або циклоспорином - проводити моніторинг їх концентрації у плазмі крові та функції нирок і у разі необхідності скоригувати дозування; слід уникати застосування комбінації метронідазолу з бусульфаном через потенційний ризик тяжкої токсичності і летального наслідку;

з дисульфірамом - стан сплутаності свідомості або навіть психотичні реакції; слід уникати застосування цієї комбінації препаратів;

з контрацептивами -деякі антибіотики в окремих випадках можуть знижувати ефективність пероральних контрацептивів, впливаючи на бактеріальний гідроліз стероїдних кон’югатів у кишечнику і таким чином знижуючи повторне всмоктування некон’югованих стероїдів, внаслідок чого плазмові рівні активних стероїдів знижуються. Ця незвична взаємодія може відмічатися у жінок з високим рівнем виділення стероїдних кон’югатів з жовчю. Відомі випадки неефективності пероральних контрацептивів були пов’язані із застосуванням різних антибіотиків, включаючи ампіцилін, амоксицилін, тетрацикліни, а також метронідазол;

з мікофеноляту мофетилом - зниження пероральної біодоступності; при одночасному застосуванні препаратів рекомендується ретельний клінічний і лабораторний моніторинг для виявлення зменшення імуносупресивного ефекту мікофенолової кислоти;

з похідними кумарину -посилення антикоагулянтного ефекту похідних кумарину та підвищення ризику кровотечі внаслідок зниження деградації у печінці; при одночасному застосуванні препаратів може потребуватися корекція дози антикоагулянтів;

з фенітоїном - пригнічення печінкового метаболізму фенітоїну та зниження його плазмової концентрації, а також зниження ефективності метронідазолу;

з циметидином -збільшення концентрації у плазмі крові метронідазолу через зменшення його виведення.

Під час терапії метронідазолом слід уникати вживання алкогольних напоїв через можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення і нудота (дисульфірамоподібний ефект).

Особливості застосування.

Пацієнтам з тяжкими ураженнями печінки, порушеним гемопоезом (включаючи гранулоцитопенію), з активними або хронічними тяжкими розладами периферичної або центральної нервової системи препарат застосовувати лише у випадку, коли очікувана користь переважає потенційний ризик.

Під час застосування препарату можливий розвиток конвульсивних нападів та периферичної нейропатії, що характеризувалась онімінням або парестезією кінцівок. У разі появи аномальних неврологічних ознак слід провести термінову оцінку співвідношення користь/ризик для продовження терапії метронідазолом.

Лікування препаратом може супроводжуватись появою тяжких реакцій гіперчутливості (включаючи анафілактичний шок). У разі розвитку таких реакцій слід припинити застосування препарату та розпочати загальну невідкладну терапію.

Тяжка персистувальна діарея, розвиток якої можливий під час лікування або протягом наступних тижнів, може бути наслідком псевдомембранозного коліту (у багатьох випадках спричиненогоС lostridium difficile) (див. розділ «Побічні реакції»). Це захворювання кишечнику, спричинене антибіотиками, може загрожувати життю і потребує негайного лікування. Під час лікування метронідазолом не слід застосовувати препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.

Тривала терапія метронідазолом може призвести до порушення гемопоезу через пригнічення функції кісткового мозку. Його прояви наведені у розділі «Побічні реакції». Під час тривалого застосування препарату слід ретельно контролювати формулу крові.

Тривалість лікування метронідазолом або препаратами, що містять інші нітроімідазоли, не повинна перевищувати 10 днів. Лише в особливих випадках за нагальної потреби період лікування можна подовжити у супроводі відповідного клінічного і лабораторного моніторингу. Повторну терапію слід максимально обмежити до окремих випадків. Слід чітко дотримуватися цих обмежень, оскільки не можна виключати можливої мутагенної активності метронідазолу через підвищення частоти розвитку певних пухлин, що було зафіксовано у дослідженнях на тваринах.

Метронідазол може впливати на результати ензиматично-спектрофотометричного визначення аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лактатдегідрогенази, тригліцеридів і глюкозогексокінази, знижуючи їх значення (можливо до нуля).

Метронідазол може впливати на визначення печінкових ензимів при вимірюванні NADH методом постійного потоку, що базується на визначенні кінцевої точки зниження відновленого NADH. Можуть відмічатися незвично низькі концентрації печінкових ензимів, включаючи нульові значення.

Препарат придатний лише для одноразового використання. Невикористані залишки знищити.

Препарат можна розводити у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози. Під час процедури розведення слід вжити звичайних заходів асептики.

Розчин слід застосовувати, лише якщо він прозорий, а контейнер або упаковка не мають видимих ознак ушкодження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування метронідазолу у період вагітності вивчена недостатньо. Зокрема, повідомлення про його застосування суперечливі. Деякі дослідження виявили підвищення частоти вад розвитку. У дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенних ефектів метронідазолу.

Протягом I триместру метронідазол слід застосовувати лише для лікування тяжких інфекцій, що загрожують життю, за відсутності безпечнішої альтернативи. Протягом II і III триместрів метронідазол можна також застосовувати для лікування інших інфекцій, якщо очікувана користь для матері явно переважає можливий ризик для плода.

Оскільки метронідазол проникає у грудне молоко, під час лікування слід припинити годування груддю. Годування слід поновлювати не раніше ніж через 2-3 дні після закінчення терапії, оскільки метронідазол має подовжений період напіввиведення.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат здатен впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Цей вплив здебільшого проявляється на початку лікування.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовувати у вигляді повільної внутрішньовенної інфузії (тобто максимум 100 мл протягом щонайменше 20 хвилин, зазвичай протягом однієї години).

Препарат можна розводити перед введенням, додаючи інші препарати або розчини для розведення, такі як 0,9 % розчин натрію хлориду для інфузій або 5 % розчин глюкози для інфузій.

Антибіотики, що призначаються одночасно, слід вводити окремо.

Дозу слід скорегувати відповідно до індивідуальної реакції пацієнта на лікування, його віку і маси тіла, а також типу і тяжкості захворювання.

Слід дотримуватися наведених нижче вказівок із дозування препарату.

Лікування.

Дорослим та дітям віком від 12 років.

Звичайна доза препарату становить 500 мг кожні 8 годин. За наявності медичних показань на початку лікування можна призначити навантажувальну дозу 15 мг/кг маси тіла.

Діти віком від 2 до 12 років

Звичайна доза препарату становить 7-10 мг/кг маси тіла кожні 8 годин, що відповідає добовій дозі 20-30 мг/кг маси тіла.

Пацієнтам з нирковою недостатністю.

Відсутня необхідність у корекції дози препарату (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Пацієнтам з печінковою недостатністю.

Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю може потребуватися корекція дози препарату через подовження його періоду напіввиведення та зниження плазмового кліренсу (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Тривалість лікування залежить від його ефективності. У більшості випадків достатнім буде 7-денний курс. За наявності клінічних показань лікування може бути продовжене (див. розділ «Особливості застосування»).

Перед- і післяопераційна профілактика.

Дорослим та дітям віком від 11 років.

Звичайна доза препарату становить 500 мг. Введення метронідазолу закінчують приблизно за годину перед операцією. Препарат ввести повторно у тій же самій дозі через 8 і 16 годин.

Дітям віком від 2 до 11 років.

Звичайна доза препарату становить 15 мг/кг маси тіла. Введення метронідазолу закінчують приблизно за годину перед операцією. Препарат ввести повторно у дозі 7,5 мг/кг маси тіла через 8 і 16 годин.

Діти.

Препарат застосовувати дітям віком від 2 років.

Передозування.

Симптоми:розвиток побічних реакцій, описаних нижче.

Лікування: за необхідності метронідазол можна ефективно виводити шляхом гемодіалізу. Специфічного лікування чи антидоту немає.

Побічні реакції

Інфекції та інвазії: генітальні суперінфекції (спричиненіС andida), псевдомембранозний коліт, що може виникати під час або після терапії та проявляється у формі тяжкої персистувальної діареї.

Детальний опис невідкладного лікування наведено у розділі «Особливості застосування».

З боку системи крові і лімфатичної системи :лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія.

Під час тривалого застосування препарату слід обов’язково проводити регулярний контроль формули крові.

З боку психіки:стан сплутаності свідомості, дратівливість, депресія, психотичні розлади, включаючи галюцинації.

З боку нервової системи:головний біль, запаморочення, сонливість або безсоння, судоми, периферична нейропатія (симптомами якої є парестезії, біль, відчуття важкості та поколювання у кінцівках), енцефалопатія, розвиток підгострого мозочкового синдрому (симптомами якого є атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, тремор).

При появі судом або ознак периферичної нейропатії слід негайно повідомити лікаря.

З боку орган ів зору : розлади зору, двоїння в очах, короткозорість, окулогірний криз (окремі випадки).

З боку серцево-судинної системи:зміни на електрокардіограмі, подібні до вирівнювання зубця T.

З боку травного тракту: блювання, нудота, діарея, глосит і стоматит, відрижка з гірким смаком, відчуття важкості у епігастральній ділянці, блювання, втрата апетиту, металевий присмак у роті, обкладений язик, панкреатит (окремі випадки).

З боку гепатобіліарної системи: гепатобіліарні розлади, аномальні значення печінкових ензимів і білірубіну, гепатит, жовтяниця.

З боку опорно-рухово го апарату та сполучн ої тканин и: артралгія, міалгія.

З боку сечовидільної системи:темний колір сечі (через виділення метаболіту метронідазолу), дизурія, цистит і нетримання сечі.

З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини:реакції гіперчутливості від легкого до помірного ступеня, включаючи шкірні реакції (свербіж, уртикарія, мультиформна еритема), ангіоневротичний набряк, медикаментозну гарячку, тяжкі системні реакції гіперчутливості (анафілаксія аж до анафілактичного шоку); синдром Стівенса-Джонсона (окремі повідомлення), Синдром Лайєлла (окремі повідомлення).

Тяжкі реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона та Синдром Лайєлла, вимагають негайного терапевтичного втручання.

Загальні розлади і порушення у місці введення : подразнення вен (аж до тромбофлебіту) після внутрішньовенного введення, пустульозний висип, слабкість.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 100 мл у флаконі, по 1 флакону у пачці; по 100 мл у флаконах.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.


ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

МЕТРОНИДАЗОЛ-ДАРНИЦА

(METRONIDAZOL E -DARNITSA)

Состав:

д ействующее вещество:metronidazole;

1 мл раствора содержит метронидазола - 5 мг;

вспомогательные вещества: натрия хлорид, натрия гидрофосфат додекагидрат, кислота лимонная моногидрат, вода для инъекций.

Лекарственная форма.Раствор для инфузий.

Основные физико-химические свойства: прозрачная бесцветная или слегка желтоватая жидкость.

Фармакотерапевтическая группа.

Антибактериальные средства для системного применения. Производные имидазола.

Код АТС  J01X D01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Действующее вещество препарата - метронидазол - относится к группе производных нитроимидазола. Метронидазол способен проникать в микроорганизмы и в анаэробных условиях образует с микробной пируват-фередоксиноксидоредуктазой нитрозорадикалы путем окисления фередоксина и флаводоксина. Нитрозорадикалы образуют продукты присоединения с основными парами ДНК, что приводит к разрыву цепей ДНК и к смерти микробных клеток.

Минимальная ингибирующая концентрация (MИК) метронидазола установлена Европейским комитетом по тестированию антимикробной чувствительности, точки прерывания, отделяющие чувствительные организмы (S) от резистентных (R), следующие:

грампозитивные анаэробы (S: ≤ 4 мг/мл, R > 4 мг/мл);

грамнегативные анаэробы (S: ≤ 4 мг/мл, R > 4 мг/мл).

Перечень чувствительных и резистентных микроорганизмов

(по данным Центрального управления по анализу данных по резистентности антибиотиков системного действия, Германия, декабрь 2009 г.):

Чувствительные виды

Анаэробы

Bacteroides fragilis

Clostridium difficile°

Clostridium perfringens°∆

Fusobacterium spp.°

Peptoniphilus spp.°

Peptostreptococcus spp.°

Porphyromonas spp.°

Prevotella spp.

Veillonella spp.°

Другие микроорганизмы

Entamoeba histolytica°

Gardnerella vaginalis°

Giardia lamblia°

Trichomonas vaginalis°

Виды, для которых приобретенная чувствительность может составлять проблему

Граммнегативные аэробы

Helicobacter pylori

Врожденнорезистентные виды(все облигатные аэробы)

Граммпозитивные аэробы

Enterococcus spp.

Staphylococcus spp.

Streptococcus spp.

Граммнегативные аэробы

Enterobacteriaceae

Haemophilus spp.

°На момент публикации этих таблиц доступных данных не существовало. В первичной литературе приведены возможные стандартные референтные ссылки и терапевтические рекомендации по чувствительности соответствующих видов.

Δ Можно применять только пациентам с аллергией на пенициллин.

Фармакокинетика.

После внутривенного введения метронидазол широко метаболизируется в тканях организма. Связывание с белками плазмы крови составляет менее 20 %, видимый объем распределения составляет 36 литров. Выявляется в большинстве тканей и жидкостей организма, включая желчь, кости, церебральный абсцесс, спинномозговую жидкость, печень, слюну, семенную жидкость и выделения из влагалища, где достигаются концентрации, близкие к концентрации в плазме крови. Также проникает через плаценту и в грудное молоко в концентрациях, эквивалентных концентрациям в плазме крови.

Метронидазол метаболизируется в печени путем окисления боковых цепей и образования глюкуронида. Метаболиты включают продукт кислотного окисления, гидроксильное производное и глюкуронид. Основной метаболит в плазме крови - гидроксилированный метаболит, а основной метаболит в моче - кислотный.

Примерно 80 % метронидазола выводится почками, из них до 10 % - в неизмененном виде. Небольшое количество метронидазола выводится через печень. Период полувыведения составляет 8 (6-10) часов.

Почечная недостаточность задерживает выделение лишь незначительно.

При тяжелых заболеваниях печени следует ожидать снижение клиренса и удлинение периода полувыведения из плазмы крови (до 30 часов).

Клинические характеристики.

Показания.

Лечение и профилактика инфекций, вызванных микроорганизмами, чувствительными к метронидазолу (в основном анаэробными бактериями):

- инфекции центральной нервной системы (включая абсцесс мозга, менингит);

- инфекции легких и плевры (включая некротизирующую пневмонию, аспирационную пневмонию, абсцесс легких);

- эндокардит;

- инфекции пищеварительного тракта и брюшной полости (включая перитонит, абсцесс печени, инфекции после операций на толстой или прямой кишке, гнойные поражения абдоминальной или тазовой полости);

- гинекологические инфекции (включая эндометрит после гистерэктомии или кесарева сечения, родовую горячку, септический аборт);

- инфекции ЛОР-органов и полости рта (включая ангину Симановского - Плаута - Винсента);

- инфекции костей и суставов (включая остеомиелит);

- газовая гангрена;

- септицемия с тромбофлебитом.

Профилактическое применение всегда показано перед операциями с высоким риском анаэробных инфекций (перед гинекологическими и интраабдоминальными операциями).

При смешанных аэробных и анаэробных инфекциях следует применять дополнительно соответствующие антибиотики для лечения аэробных инфекций.

При применении метронидазола следует учитывать национальные и международные рекомендации по надлежащему применению антимикробных препаратов.

Противопоказания.

Повышенная чувствительность к метронидазолу, другим нитроимидазольным производным или к другим компонентам препарата.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

При одновременном применении препарата с другими лекарственными средствами возможны следующие взаимодействия:

с амиодароном - сообщалось о продлении интервала QT и torsade de pointes; при одновременном применении препаратов рекомендуется мониторинг интервала QT на электрокардиограмме, а в случае появления симптомов, которые могут указывать на torsade de pointes, таких как головокружение, учащенное сердцебиение или потеря сознания, - обратиться к врачу;

с барбитуратами - усиление печеночного метаболизма метронидазола и снижение периода его полувыведения из плазмы крови до 3 часов;

с бусульфаном, карбамазепином, литием, такролимусом, фторурацилом, циклоспорином - повышение концентрации последних в плазме крови (в случае такролимуса - возможно, из-за подавления его печеночного метаболизма); при одновременном применении метронидазола с литием следует соблюдать осторожность, с такролимусом или циклоспорином - проводить мониторинг их концентрации в плазме крови и функции почек и при необходимости скорректировать дозировку; следует избегать применения комбинации метронидазола с бусульфаном из-за потенциального риска тяжелой токсичности и летального исхода;

с дисульфирамом - состояние спутанности сознания или даже психотические реакции; следует избегать применения данной комбинации препаратов;

с контрацептивами - некоторые антибиотики в отдельных случаях могут снижать эффективность пероральных контрацептивов, воздействуя на бактериальный гидролиз стероидных конъюгатов в кишечнике и таким образом снижая повторное всасывание неконъюгированных стероидов, в результате чего плазменные концентрации активных стероидов снижаются. Это необычное взаимодействие может отмечаться у женщин с высоким уровнем выделения стероидных конъюгатов с желчью. Известные случаи неэффективности пероральных контрацептивов были связаны с применением различных антибиотиков, включая ампициллин, амоксициллин, тетрациклин, а также метронидазол;

с микофенолята мофетилом - снижение пероральной биодоступности; при одновременном применении препаратов рекомендуется тщательный клинический и лабораторный мониторинг для выявления уменьшения иммуносупрессивного эффекта микофеноловой кислоты;

с производными кумарина - усиление антикоагулянтного эффекта производных кумарина и повышение риска кровотечения вследствие снижения деградации в печени; при одновременном применении препаратов может потребоваться коррекция дозы антикоагулянтов;

с фенитоином - угнетение печеночного метаболизма фенитоина и снижение его плазменной концентрации, а также снижение эффективности метронидазола;

с циметидином - увеличение концентрации в плазме крови метронидазола из-за уменьшения его выведения.

Во время терапии метронидазолом следует избегать употребления алкогольных напитков из-за возможности развития побочных реакций, таких как головокружение и тошнота (дисульфирамоподобный эффект).

Особенности применения.

Пациентам с тяжелыми поражениями печени, нарушенным гемопоэзом (включая гранулоцитопению), с активными или хроническими тяжелыми расстройствами периферической или центральной нервной системы препарат применять только в случае, когда ожидаемая польза превышает потенциальный риск.

При применении препарата возможно развитие конвульсивных приступов и периферической нейропатии, которая характеризовалась онемением или парестезией конечностей. В случае появления неврологической патологии следует провести срочную оценку соотношения польза/риск для продолжения терапии метронидазолом.

Лечение препаратом может сопровождаться появлением тяжелых реакций гиперчувствительности (включая анафилактический шок). В случае развития таких реакций следует прекратить применение препарата и начать общую неотложную терапию.

Длительная терапия метронидазолом может привести к нарушению гемопоэза из-за угнетения функции костного мозга. Его проявления приведены в разделе «Побочные реакции». При длительном применении препарата следует тщательно контролировать формулу крови.

Тяжелая персистирующая диарея, развитие которой возможно во время лечения или в течение следующих недель, может быть следствием псевдомембранозного колита (во многих случаях вызванногоСlostridium difficile), см. «Побочные реакции». Это заболевание кишечника, вызванное антибиотиками, может угрожать жизни и требует немедленного лечения. Во время лечения метронидазолом не следует применять препараты, подавляющие перистальтику кишечника.

Продолжительность лечения препаратом или препаратами, содержащими другие нитроимидазолы, не должна превышать 10 дней. Только в особых случаях при необходимости период лечения можно продлить в сопровождении соответствующего клинического и лабораторного мониторинга. Повторную терапию следует максимально ограничить отдельными случаями. Следует четко придерживаться этих ограничений, поскольку нельзя исключать возможной мутагенной активности метронидазола из-за повышения частоты развития определенных опухолей, что было зафиксировано в исследованиях на животных.

Метронидазол может влиять на результаты энзиматически-спектрофотометрического определения аспартатаминотрансферазы, аланинаминотрансферазы, лактатдегидрогеназы, триглицеридов и глюкозогексокиназы, снижая их значения (возможно до нуля).

Метронидазол может влиять на определение печеночных энзимов при измерении NADH методом постоянного потока, основанном на определении конечной точки снижения восстановленного NADH. Могут отмечаться необычно низкие концентрации печеночных ферментов, включая нулевые значения.

Препарат пригоден только для однократного использования. Неиспользованные остатки уничтожить.

Препарат можно разводить в 0,9 % растворе натрия хлорида или 5 % растворе глюкозы. Во время процедуры разведения следует принять обычные меры асептики.

Раствор следует применять, только если он прозрачный, а контейнер или упаковка не имеют видимых признаков повреждения.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Безопасность применения метронидазола в период беременности изучена недостаточно. В частности, сообщения о его применении противоречивы. Некоторые исследования выявили повышение частоты пороков развития. В исследованиях на животных не выявлено тератогенных эффектов метронидазола.

В течение I триместра метронидазол применяют только для лечения тяжелых инфекций, угрожающих жизни, при отсутствии более безопасной альтернативы. В течение II и III триместров метронидазол можно применять для лечения других инфекций, если ожидаемая польза для матери явно превышает возможный риск для плода.

Поскольку метронидазол проникает в грудное молоко, во время лечения следует прекратить кормление грудью. Кормление следует возобновлять не ранее чем через 2-3 дня после окончания терапии, поскольку метронидазол имеет удлиненный период полувыведения.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Препарат способен влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами. Это влияние в основном проявляется в начале лечения.

Способ применения и дозы.

Препарат применять в виде медленной внутривенной инфузии (то есть максимум 100 мл в течение не менее 20 минут, обычно в течение одного часа).

Препарат можно разводить перед введением, добавляя другие препараты или растворы для разведения, такие как 0,9 % раствор натрия хлорида для инфузий или 5 % раствор глюкозы для инфузий.

Антибиотики, которые назначаются одновременно, следует вводить отдельно.

Дозу следует скорректировать в соответствии с индивидуальной реакцией пациента на лечение, возрастом и массой тела, а также типом и тяжестью заболевания.

Следует соблюдать следующие указания по дозировке препарата.

Лечение.

Взрослым и детям старше 12 лет.

Обычная доза препарата составляет 500 мг каждые 8 часов. При наличии медицинских показаний в начале лечения можно назначить нагрузочную дозу 15 мг/кг массы тела.

Дети от 2 до 12 лет.

Обычная доза составляет 7-10 мг/кг массы тела, что соответствует суточной дозе 20-30 мг/кг массы тела.

Пациентам с почечной недостаточностью.

Отсутствует необходимость в коррекции дозы препарата (см. «Фармакологическое действие»).

Пациентам с печеночной недостаточностью.

Пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью может потребоваться коррекция дозы препарата из-за удлинения его периода полувыведения и снижения плазменного клиренса (см.«Фармакологические свойства»).

Продолжительность лечения зависит от его эффективности. В большинстве случаев достаточным будет 7-дневный курс. При наличии клинических показаний лечение может быть продолжено (см.«Особенности применения»).

Пред- и послеоперационная профилактика.

Взрослым и детям старше 11 лет.

Обычная доза составляет 500 мг. Введение метронидазола заканчивают примерно за час перед операцией. Препарат ввести повторно в той же дозе через 8 и 16 часов.

Детям от 2 до 11 лет.

Обычная доза составляет 15 мг/кг массы тела. Введение метронидазола заканчивают примерно за час перед операцией. Препарат ввести повторно в дозе 7,5 мг/кг массы тела через 8 и 16 часов.

Дети.

Препарат применять детям старше 2 лет.

Передозировка.

Симптомы: развитие побочных реакций, описанных ниже.

Лечение: при необходимости метронидазол можно эффективно выводить путем гемодиализа. Специфического лечения или антидота нет.

Побочные реакции.

Инфекции и инвазии: генитальные суперинфекции (вызванныеСandida), псевдомембранозный колит, который может возникать во время или после терапии и проявляется в форме тяжелой персистирующей диареи.

Детальное описание неотложного лечения приведено в разделе «Особенности применения».

Со стороны крови и лимфатической системы: лейкопения, гранулоцитопения, тромбоцитопения, агранулоцитоз, апластическая анемия.

При длительном применении препарата следует обязательно проводить регулярный контроль формулы крови.

Со стороны психики: состояние спутанности сознания, раздражительность, депрессия, психотические расстройства, включая галлюцинации.

Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, сонливость или бессонница, судороги, периферическая нейропатия (симптомами которой являются парестезии, боль, ощущение тяжести и покалывания в конечностях), энцефалопатия, развитие подострого можечкового синдрома (симптомами которого являются атаксия, дизартрия, нарушение походки, нистагм, тремор).

При появлении судорог или признаков периферической нейропатии следует немедленно сообщить врачу.

Со стороны органов зрения: нарушение зрения, двоение в глазах, близорукость, окулогирный криз (отдельные случаи).

Со стороны сердечно-сосудистой системы: изменения на электрокардиограмме, подобные выравниванию зубца T.

Со стороны пищеварительного тракта: тошнота, рвота, диарея, глоссит и стоматит, отрыжка с горьким вкусом, чувство тяжести в эпигастральной области, рвота, потеря аппетита, металлический привкус во рту, обложенный язык, панкреатит (отдельные случаи).

Со стороны гепатобилиарной системы: гепатобилиарные расстройства, аномальные значения печеночных энзимов и билирубина, гепатит, желтуха.

Со стороны опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани: артралгия, миалгия.

Со стороны мочевыделительной системы: темный цвет мочи (из-за выделения метаболита метронидазола), дизурия, цистит и недержание мочи.

Со стороны иммунной системы, кожи и подкожной клетчатки: реакции гиперчувствительности легкой и средней степени, включая кожные реакции (зуд, крапивница, мультиформная эритема), ангионевротический отек, медикаментозную лихорадку, тяжелые системные реакции гиперчувствительности (анафилаксия вплоть до анафилактического шока); синдром Стивенса-Джонсона (отдельные сообщения), синдром Лайелла (отдельные сообщения).

Тяжелые реакции, такие как синдром Стивенса-Джонсона и синдром Лайелла, требуют немедленного терапевтического вмешательства.

Общие расстройства и нарушения в месте введения: раздражение вен (до тромбофлебита) после введения, пустулезная сыпь, слабость.

Срок годности.3 года.

Условия хранения

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С. Не замораживать.

Хранить в недоступном для детей месте.

Несовместимость.

Это лекарственное средство нельзя смешивать с другими лекарственными средствами, кроме указанных в разделах «Способ применения и дозы» и «Особенности применения».

Упаковка

По 100 мл во флаконе, по 1 флакону в пачке; по 100 мл во флаконах.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель.

ЧАО «Фармацевтическая фирма «Дарница».

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Украина, 02093, г. Киев, ул. Бориспольская, 13.